До змісту Неділя, 19.07.2020 21:07   Джерело: сайт Української літературної газети. Ілюстративне фото з сайту "Рубик"

   Скорбний образок. Дитячий майданчик, молодий тато одною рукою гойдає на гойдалці дівчинку років 3+ (якраз того віку, коли вже є про що й погомоніти), а в другій тримає телефона, одним пальцем гортаючи стрічку.

   Тиша, сонце, полудень. Порипує гойдалка: рип-рип… Мовчки гойдається дитина. Мовчки переглядає стрічку тато.

   (А ви дивуєтесь, чого вони за серіали голосують: це свого роду напівсон розуму, постійно приглушений до пасивно-рецептивного стан свідомости, як при нарко- чи алкозалежності: втеча від потреби приймати дорослі рішення, від живих стосунків і глибоких почуттів, від пов’язаної з ними відповідальності – від реальності загалом, звідки й роздратування кожною спробою до неї "навернути": одчепіться, чого пристали?.. Дитину ж – вигуляв, хліба – купив, на вибори – сходив, шо вам не так?..)

   Ось це і є головний виклик людству на найближчі 10-15 років. Грізніший од Ковіду. І навіть, боюсь, од кліматичних змін.