Чи годувати диких тварин, і як на них впливають пожежі?
Пожежі у Чорнобильській зоні викликали багато питань – що відбувається з радіаційним фоном, задимленням, лісом, готовністю пожежних загонів. І, звичайно, з тваринами.
Небайдужість значної частини українців та енергія, спрямована на допомогу потерпілим, вражають. В дні пожеж Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, де від полум'я постраждало менше 5% території (приблизно 11 500 га), ледве дають раду із кількістю звернень про готовність рятувати, годувати тварин. Надходили навіть звинувачення у тому, що для тварин робиться недостатньо.
Природа переживала пожежі протягом мільйонів років і має механізми відновлення. Саме тому один з принципів заповідання – мінімальне втручання людини у процеси, що відбуваються на "дикій" території.
Тут розвиваються взаємодії хижак-жертва, тварини гинуть від хвороб, паразитів, старості та стихійних лих без впливу зі сторони. Диких тварин не підгодовують і не лікують.
Штучна підгодівля тварин, які роками давали собі раду без людей, може принести їм більше шкоди, ніж користі: екосистема може почати потроху вибудовувати залежність від людини та втрачати власну силу для виживання та відновлення.
Коли дикі тварини відчувають, що наближається пожежа (а це відбувається значно швидше, ніж у випадку з людиною, через більшу розвиненість у тварин сенсорних органів), вони залишають небезпечну територію.
Звичайно, рятуються не всі. Найбільша здатність до виживання у пожежах – у великих тварин (ссавців, копитних та хижаків) і птахів. Патрулі Чорнобильського заповідника наразі не виявили тіл загиблих тварин.
Так, коні Пржевальського не тільки встигли втекти від вогню, а навіть не втратили можливість харчуватися, оскільки 95% території заповідника не постраждала.
Крім цього, пожежі в Зоні відчуження мали розсіяний характер. Горіло в багатьох місцях, проте площами, які вдалося приборкати, і вже через місяць згарища забуяють густою травою. Підгодівля тварин у цьому випадку точно не є необхідною.
У чорнобильській пожежі вигоріло чимало комах, земноводних і плазунів, дрібних ссавців, які не змогли втекти чи сховатися, особливо їжаків та зайців, у яких в цей час період розмноження.
Птахи, які звили гнізда, покинули їх під час пожеж. Але поки ще мають достатньо часу, аби зробити нові та привести у світ малечу.
Масове народження копитних тварин у Чорнобильській зоні припадає на травень. Тому вагітні самки оленів, козуль, коней Пржевальського чи лосей, сподіваємося, зможуть народити у безпеці. Хоча остаточну оцінку стану тваринного та рослинного світу є сенс робити, коли у Зоні завершиться тління і протипожежна робота.
Протягом року ми разом з Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником проводимо дослідження рисі на Поліссі. Цих скритних хижаків, включених до Червоної книги України, за попередніми оцінками, в нашій країні мешкає не більше 500 особин. У Чорнобильському заповіднику за попередніми підрахунками цього року може бути 10-14 особин.
Наразі немає загрози для реалізації ще одного запланованого WWF-Україна проекту, підтриманого адміністрацією зони відчуження. Йдеться про завезення у Чорнобильську зону біловезької лінії зубра.
Місце, відібране для будівництва вольєра та тимчасової санітарної перетримки тварин, залишилось неушкодженим, пожежі вирували далеко від цієї важливої території, а саме воно оточене меліоративними каналами, наповненими водою.
Зубри активно поїдають та витоптують траву та паростки дерев у лісі, тим самим зменшуючи запаси сухої рослинності. Проте щоб присутність копитних впливала на зменшення ризиків виникнення пожеж, їхні популяції мають бути більш стабільними і чисельними. Це також стосується коней Пржевальського, лосей, козуль, оленей та інших.
Більша присутність цих тварин може впливати на масштаби розповсюдження пожеж, але не на виникнення. Адже в сучасному світі, та й у Чорнобилі зокрема, більшість з них спричинені людьми.
Пожежі самі по собі мають як негативний, так і позитивний ефект для природи. Але про позитивний ефект можна говорити, лише коли це природна пожежа, яка виникла в результаті погодних умов, наприклад, удару блискавки, на території, де роками накопичувався матеріал для горіння у вигляді сухої рослинності та її залишків. І відбувається це досить рідко.
Частота пожеж значно зросла через безвідповідальність людей, загострену змінами клімату та дефіцитом вологи, тому екосистеми не мають часу на повноцінне самовідновлення.
У WWF немає сумнівів, що рішення лежать у площині наступних системних заходів на рівні країни:
• Створення більш стійких (зокрема до пожеж) багатовидових різновікових лісів, наближених до природних, адже найбільше горять штучно насаджені плантації одновидових культур, зокрема хвойних;
• Заборона на осушення боліт і торфовищ поряд із впровадженням національної програми відновлення водно-болотних угідь та їхнього гідрологічного режиму;
• Припинення втрачання цінних природних екосистем України заради господарських цілей та відновлення степових територій. Адже у деяких областях України орні землі становлять понад 80% території. Це знищує природний водний "буфер" (спроможність ландшафту накопичувати та зберігати воду), впливає на якість води та її баланс загалом, що призводить до ерозії, посух і як наслідок до виникнення пилових бур.
Саме завдяки таким максимально природним рішенням ми можемо знизити ризики не лише для самої природи, але й для життя і здоров'я людей.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Екологія".