Пенсія – це вік нових можливостей
Кожен по-своєму уявляє вихід на заслужений відпочинок. Для когось це скоріше звучить, як вирок, проте є й такі, хто розцінює «за шістдесят» як вік нових можливостей.
Василь Глушко з села Кобижча Чернігівської області з виходом на пенсію відкрив для себе нові горизонти: почав складати вірші, писати картини, організував на сільському подвір’ї справжнісінький сад троянд і присягається, що вивів новий сорт винограду, який лишилося тільки запатентувати. Василь Іванович залюбки балує місцеву дітвору соковитим урожаєм із власного саду і легко дасть фору зарозумілим юнакам, віджимаючись на одній руці.
Василь ріс у звичайній сільській родині. У матері були проблеми з серцем, тож змушена була покинути роботу в колгоспі, а батько на транспорті працював. Після війни почав випивати. Грошей було обмаль, тож хлопець змушений був йти працювати, навіть не закінчивши школу.
«У мами була друга група інвалідності. Не раз втрачала свідомість, як піч топила, – згадує Василь Іванович, гортаючи старі світлини. – Ми з сестрою дуже переживали… Батьківської мізерної зарплати геть не вистачало, і я, не роздумуючи, поїхав працювати сезонним робітником до ботанічного саду. Моя трудова починається з 1968-го року. Тоді мені було п'ятнадцять».
Наш герой і досі з особливим трепетом згадує різнокольорове море голландських тюльпанів і величезні килими червоно-жовтих троянд, за якими доглядав ще підлітком. Хоча, відверто кажучи, особливо за цим не сумує. Бо створив на сільському подвір’ї власну маленьку Голландію. Квіткова колекція налічує з півтисячі тюльпанів і півсотні кущів троянд. Тюльпани починають зачаровувати вже з березня. Квіти відрізняються не лише кольором, а й формою пелюсток, кількістю бутонів на одній стеблині.
Пересічний громадянин, який їздить потягом, на залізниці бачить касира, провідника, часом машиніста, оглядача, який обстукує колеса під час зупинки… Та і все врешті-решт. Тисячі інших залізничників йому на очі не потрапляють. Ми навіть не задумуємося, що вагони хтось ремонтує, що рейки зношуються, тому їх треба міняти, що хтось лагодить контактну мережу і мережу зв’язку…
Професія столяра вагоноремонтного заводу – теж не на виду, але дуже важлива. Особливо, якщо столяр відповідає за гальма у вагонах, як наш герой Василь Глушко.
44 роки свого життя присвятив він Дарницькому вагоноремонтному заводу.
Працював столяром, майстром, бригадиром. Його цінували як найвідповідальнішого працівника. І знали: якщо за справу береться
дядя Вася – проколів не буде.
За сумлінну працю, творчу ініціативу та вагомий внесок у розвиток залізничного транспорту України у 2008 році
нагороджений знаком «Почесний працівник транспорту України». А вже за рік Василя Івановича нагородили
Почесною грамотою Кабінету Міністрів України «За вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку
залізничного транспорту, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм».
«Дякувати Богу, руки у мене на правильному місці. Ще у дев’ятому класі я власноруч вдома зробив перші фільончасті
двері, – хвалиться чоловік. – Любив різьблення по дереву. У шістнадцять років я пішов працювати в цех
з підготовки вагонів у ремонт, підсобним робітником. Вже за місяць мене перевели учнем столяра – бачили,
як я швидко вчуся. Проте невдовзі призвали в армію. Служив у військах стратегічного призначення.
Звідти знову повернувся на завод, де працював все життя.
Мабуть, і зараз працював би, якби серце не прихопило.
Після серцевого нападу було тривале лікування і вихід на заслужений відпочинок. Але я для себе одразу вирішив,
що сидіти склавши руки і чекати смерті не збираюся. Бо пенсія – це не вирок. Цей час насправді відкриває
нові можливості».
Василь Іванович – митець-аматор. Цьому ремеслу він ніколи не вчився. Любив, правда, малювати ще у школі, але цілеспрямовано не займався художньою діяльністю. Лише час від часу приходило натхнення, тоді й брався за пензель. З виходом на заслужений відпочинок свій вільний час – особливо, коли сад спить, – проводить за написанням картин.
А ще кобижчанець почав складати вірші. Це до нього прийшло після серцевого нападу, – переконаний наш герой.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Завод".