Геній епізодів Борислав Брондуков
Народився Борислав Брондуков 1 березня 1938 р. у с.Городенщина неподалік від Києва. Професійним актором Брондуков ставати не збирався. Після закінчення в 1960 році в Києві будівельного технікуму працював виконробом на будівництві, потім на заводі «Арсенал». Самодіяльність поважав; співав, танцював і в народному театрі грав. Коли у 23 роки зважився здати документи до Театрального інституту, почув у приймальній комісії: «Знаєте, з такою зовнішністю, як у вас, виконробом працювати треба, а не до театрального проситися».
Брондуков зобідився і хотів піти, але до кімнати зайшов ректор Микола Задніпровський. «Ви чому його женете?! Та він знаменитим артистом стане! Я бачив, як він у заводському народному театрі грає. А ну беріть у нього документи!»
Екзамени Борислав склав із першого разу. Його дебют на екрані відбувся в 1962 році, у картині Сергія Параджанова «Квіти на камені», але роль успіху не принесла. Під час зйомок фільму «Бур’ян» Брондуков познайомився зі звукооператором Мариною і незабаром одружилися. Але їх швидко розлучили, бо Марина хворіла на шизофренію (до шлюбу він цього не знав!) і одруження на неї негативно вплинуло.
З 1965 року і, до кінця своїх днів Брондуков — актор Київської кіностудії, хоча йому, як і іншим майстрам екрану, довелось зніматися на багатьох студіях СРСР.
У 1968 році Івана Миколайчука та Борислава в аеропорту зустрічала 18-літня Катерина з подругою Людою. Подруга спілкувалася з Іваном, Брондуков ніс валізи й почав загравати до Катерини. Старий, п’яний – Боже! «Він хороший актор і підготує тебе до вступу в театральний», – сказала подруга. Наступного дня вони знову зустрілися, пішли на дніпрові схили. На квартирі у Миколайчука Боря зварив картоплю, сосиски, зробив салат. Потім почав запрошувати до ресторанів. Наступного року в домі її батьків на Березняках Борислав і Катерина святкували весілля. Він любив сім’ю, синів Костянтина й Богдана, просив хлопців не ставати акторами, то вони й не стали.
Одержав премію за кращу чоловічу роль у фільмі Леоніда Осики «Камінний хрест». Зіграв ряд епізодичних ролей у таких відомих фільмах, як «Вій», «Небезпечні гастролі», «Якщо є вітрила», «Крок із даху», але був помічений публікою у стрічці «Здраствуй і прощай», знятій у Ленінграді. Поступово, картина за картиною, Борислав Брондуков став завойовувати серця глядачів, визнання режисерів.
Після зустрічі з Леоновим у 1973 році на зйомках фільму «Премія» сказав: «Євген Леонов – мій хрещений батько. Він мене привчив до дисципліни й порядку, навчив дружити з часом». У Брондукова з’явився закон: якщо завтра зйомка, сьогодні ні-ні. Хоч пригубити любив і добряче пригубити, але вранці вже носився наче жучок по квартирі, щось робив. І ось він грає головні ролі, навіть не зовсім у своєму амплуа: героя-коханця, нехай ледь комічного, в картині «На Вас очікує громадянка Никанорова» разом із Наталією Гундаревою, в пригодницькому фільмі «Тривожний місяць вересень». Після фільму Рязанова актор «вийшов на всесоюзну орбіту», його почали запрошувати студії Союзу.
У 1973 році дісталася йому роль інспектора поліції в телесеріалі про Шерлока Холмса. Коли йому запропонували роль інспектора Лестрейда, попросив дружину: «Дай мені Шерлока Холмса, я хоч почитаю, що там таке». Зйомки відбувалися у Прибалтиці, для розрядки він займався ловленням риби і захопився цією справою. До запуску фільму режисер сказав: «У вас мова не дуже російська, для англійця вас треба озвучити». З того часу актор Єфимов озвучував Брондукова.
Катерина Брондукова: «Думаю, Бронечка розумів, що Гамлета йому навряд чи запропонують, він знав свої можливості й завжди говорив: «Чорт з ними, з головними ролями! Ви дайте мені хороший епізод, і я з нього зроблю цукерку!». І зіграв 110 епізодів. Улюблений фільм актора «Дивись обома», бо там мав нагоду імпровізувати.
Cилою свого таланту Брондуков навіть в епізодичних ролях таких фільмів, як «Афоня», «Табір йде в небо», «Премія», «Гараж», «Осінній марафон», «Жорстокий романс» запам’ятався й полюбився публіці. Під час зйомок «Афоні» Гафт на всіх написав епіграми, на Брондукова – ні, бо «Боренька – це святе».
Часто Брондуков ходив на ринок, де його любили й давали продукти безкоштовно. Він підходив до свинячої голови й запитував: «Скільки коштує таке лице?». Приносив продукти, готував як у кращих ресторанах, тому друзі забігали на лагомини. Брондуков прав, лагодив взуття; шив собі й хлопцям штани та шкіряні сумки. Власноручно разом із синами зробив кухонний гарнітур. Любив ловити рибу, з усіх поїздок привозив вудки, спінінги; у 1992 році з Фінляндії привіз снасті, які у нього вкрали на Дніпрі. Відвідував костел, звідки приходив радісний, піднесений.
У 1993 році, коли стався другий інсульт, дуже бідували, поки дружина не сіла за швейну машинку: обшивала акторів, виготовляла концертні сукні. У 1995 році першим із українських акторів удостоївся Державної премії України ім. Довженка, ім. Івана Миколайчука.
Останній раз на екрані Борислав Брондуков з’явився в 1997 році, в картині «Хіппініада, або Материк кохання», після чого у нього стався третій інсульт, і йому стало важко рухатися та розмовляти. У одній із телепередач показали важке існування видатного артиста — безпросвітність і забуття. Після третього інсульту та трепанації черепу з видаленням гематоми мозку почалися напади епілепсії, був паралізований, прикутий до ліжка.
На запитання:
– На що ви чекаєте?
– Брондуков відповів:
– На смерть!
10 березня 2004 року у Києві відмучився геній епізодів Борислав Брондуков.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Березняки".