До змісту
Кінець слобідкам!
Під таким девізом планувалась забудова лівобережного Києва перед Другою світовою війною. Малися на увазі Передмостна слобідка - район сучасної станції метро Лівобережна, а також Кухмістерська слобідка - теперішній житловий масив Березняки. Обидва поселення складались на той час із приватних садиб. Майже щороку і самі будинки, і присадибні ділянки біля них потерпали від розливу дніпровських вод. На фото - типовий вигляд місцевості в районі Кухмістерської слобідки у першій половині 1930-х років.
Кухмістерська слобідка восени. Фотоетюд Н. Білоцерківського. Журнал "Соціалістичний Київ", №9 за 1935 рік.
Слобідки, через регулярне затоплення, називали малярійними оазами, оскільки місцеві болота були сприятливим середовищем для розмноження комарів - переносників збудників малярії та інших інфекційних хвороб. Ліквідація малярійних оаз поряд з Києвом - одна з причин запланованої перебудови київського Лівобережжя. Іншою причиною називали ліквідацію серед місцевого населення бідності, яка пояснювалась самою історією виникнення слобідок.
Масове заселення території Передмостної слобідки пов'язане з будівництвом Миколаївського ланцюгового мосту через Дніпро (1848-1853 роки). Виконання робіт, що не потребували високої кваліфікації - підвезення каміння, забивання свай, переміщення грунту тощо - вимагало великої кількості підсобних робітників. І такі робітники на будівництві з'явились. Ними зголосилися стати як безземельні селяни та втікачі від підневільної кріпацької праці, так і бездомні громадяни.
Вид на Передмостну Слобідку Броварської волості Остерського повіту Чернігівської губернії на лівому березі Дніпра. 1917 р. Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного. Одиниця зберігання П-5218.
По закінченню будівництва мосту тисячі колишніх підсобників оселились поблизу на постійне проживання - або на берегах Долобецької затоки, або нижче за течією Дніпра, на території сучасних Березняків. Саме тут, за розпорядженням автора проекту і керівника будівництва мосту інженера Чарльза Віньйоля були збудовані "кухмістерські" - харчевні для робітників.
Згодом в обох слобідках стали селитися робітники, які щодня ще до світанку прямували пішки на численні заводи й фабрики, розташовані як у самому Києві, так і за містом. Проживання в слобідках, у порівнянні з містом, було недорогим. Серед місцевих переваг, крім просторого власного житла і дешевих продуктів харчування з підсобних господарств, були також вільний простір і чисте повітря для дітей.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Березняки".