Гордість Укрзалізниці: стрижнева жінка вагоноремонтного цеху
"Мамо, ти граєшся дорослими пасочками", — сказав колись Оксані Вороніній молодший син Сергійко. Втім, професія Оксани Анатоліївни з іграми аж ніяк не пов’язана. В ливарному цеху Дарницького вагоноремонтного заводу, де вона працює, ці "дорослі пасочки" називають шишками, або стрижнями. Щодня жінка робить форми для заливання рідкого металу, за допомогою яких виготовляють деталі для ремонту вагонів. Її фах — стрижневик ручного формування.
— Як давно ви на залізниці, і чому обрали саме Дарницький вагоноремонтний завод?
— Я прийшла сюди 17 років тому. Живу поруч, тож для мене це зручно. Спочатку працювала прибиральницею в ливарному цеху, а згодом вирішила стати стрижневиком. Мені сподобалася робота, і я перейшла. Я ж — залізничниця у третьому поколінні. Мій дідусь Семен Михайлович прийшов до ковальського цеху Дарницького вагоноремонтного майже одразу після відкриття заводу — ще до Другої світової війни. Працювали тут і мої батьки. Мама, до речі, майже 40 років віддала ливарному цеху. На ДВРЗ зараз трудяться мій брат та чоловік.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Завод".