Четвер, 26.04.2018 09:25   

- Мамо! – пролунав радісний голос доні у слухавці. – Ми подали заяву на одруження!
- Вітаю вас, люба! А коли це станеться?
- Восьмого травня. Але ще не знайшли, в якому ресторані буде весілля, бо у центрі міста вже все зайняли ветерани війни.
- До травня ще три місяці. Думаю, що до того часу все владнається. Ми з батьком приїдемо за тиждень, щоб допомогти вам з організацією.
- Дякую, мамо! Цілую!
- Цілую вас обох! Хай Господь береже Вас!

- Кохана, немає чого хвилюватись! Москва передає, що в Києві спокійно пройшла першотравнева демонстрація трудящих. А попереду колони йшли діти з квітами. Та і в новинах на першому всесоюзному доповідають, що в Чорнобилі все під контролем – запевняв чоловік дружину, дивлячись телевізор у квартирі обласного міста на Уралі.

- Збираємо речі і завтра вилітаємо до дітей! – наказала чоловікові.
- Слухаюсь, товаришу генерале! – посміхнувшись, відповів дружині.

- О котрій годині реєстрація? – запитав хтось із гостей хазяйку квартири.
- На дванадцяту годину назначено. Вже повинні їхати до РАГСу, а молодих ще немає. Починаю вже хвилюватись.
- Приїхали!!! – долунало знадвору.

   До квартири увійшов наречений у білому смокінгу та з білими трояндами, які дістали, потурбувавши партійних босів:
- А де моя наречена? – стурбовано запитав.
- Не може ще зібратись, - хтось відповів. – А ось і вона!

   До гостей увійшла чарівно-біла Наречена – вся як весняний цвіт у супроводі двох подружок-свідків:
- В університеті такий переполох! Іноземні студенти від’їжджають. Ледь знайшла найближчих дівчат, а інші студентки виїхали після 26 квітня.
- Це у вашому університеті підняли галас ні з чого. А в нашому авіаційному всі на місцях! – зауважив наречений. І він був правий, бо з його сторони прийшло багато хлопців-студентів.

   - Наречений бере наречену легенько під лікоть і виходимо до машин! – пролунала команда менеджера весілля. «Господи, допоможи молодятам!» - подумки молилася мати нареченої, у якої було відчуття остраху за життя двох красивих юних осіб. А ще промайнула думка :«Не в РАГС, а наче на війну проводжаю».
   У «Бермудському трикутнику» все пройшло, як і планувалося: одягнення обручок, отримання свідоцтва, сльози матерів (не планувалося), келихи шампанського.

   Після денної перерви, ввечері молоде подружжя зустрічали родичі та гості, що зібралися в Червоній залі ошатного ресторану «Дубки». І, як заведено, після першого тосту «Гірко! Гірко! Гірко!» був вальс молодят.

   Всі в захваті дивилися на створення молодої сім’ї. Потім на танець зять запросив тещу, а дідусь свою онуку-наречену. А далі все пішло по колу. Було весело! Тільки про щось лихе нагадували щільно зачинені та зашторені вікна, за якими сталася нереальна реальність – вибух Чорнобильської АЕС.

Антоніна Просєкова
21 квітня 2018
Місто Київ

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Пишуть читачі".