Середа, 17.01.2018 17:12   Скорочено, оригінал тексту - на фейсбук-сторінці

   ... зміг бути свідком розрекламованого (особливо на рашистських і польських каналах) факельного маршу націоналістичних партій, присвяченого дню народження Степана Бандери. Тож дозвольте зробити кілька зауважень не так щодо суті, як стосовно форми.

   До постаті Бандери ставлюся з належною повагою, особисто був знайомий з рядом його родичів (рідна сестра Оксана, невістка, внук). Не люблю містифікацій навколо його фігури, адже майже нічого з того, що йому приписують як апологети, так і затяті шельмувальники, він насправді не здійснював. Але був справжнім патріотом, страждальцем, жертвою трьох антиукраїнських режимів, а посмертно ще й став символом, тому заслуговує на належну повагу та вшанування.

   Але чому саме на таке? А давайте задамо собі кілька майже риторичних запитань, бо вони трошки розкривають суть декого з "пошановувачів":

   Для кожної адекватної людини зрозуміло, що ні. Кілька незначних епізодів на початку війни дуже скоро були демасковані, й для самих німців стало аж надто зрозуміло, що їх використали. Тому вони ще з початку липня 1941-го спрямували найжорстокіші репресії проти членів ОУН - тисячі розстріляних патріотів тільки в помсту за акт 30 червня. Сам Бандера майже всю війну відсидів у нацистському концтаборі. Так, у терпимих умовах, але його рідних братів у німецьких концтаборах закатували на смерть.

   Ні, не було. ОУН часто використовувало церковні й похоронні процесії та пам'ятні акції для проведення своїх політичних маніфестацій. Також перебрали деякі механізми в радянської пропаганди (політінформації, політпросвіта, застосування агітаційних листівок, зображень тощо), але ніколи нічого подібного на факельні походи не було. Використання факелів ніколи не застосовувалося для пропагандистських чи урочистих подій в УПА. Також і в діаспорі члени революційної ОУН Степана Бандери (як і всі інші відлами організації) ніколи не проводили факельних походів. І від початку існування організації це була цілком свідома позиція. Чому? Відповідь на наступне питання дещо прояснить.

   У своїх політичних та пропагандивних заходах найбільше цю методику психологічного впливу на публіку застосовували члени націонал-соціалістичної партії Німеччини Адольфа Гітлера. Факели й масові походи з ними стали для нацистів одним із головних знарядь при проведенні масових акцій. Окремі спроби застосувати факели як антураж для політичних дійств був і в більшовицькій Росії на стику ленінської та сталінської диктатур, але на відміну від Гітлера, радянські вожді не надавали такого значення подібним деталям. Зате нацизм чітко прив'язаний до факельних походів. У сприйняття цієї диктаторської течії вони вплелися на рівні з визначенням коричневого кольору.

   Це точно не може бути названо належним пошануванням Степана Бандери. Це відверте блюзнірство, все одно, як би його вшановували під спів Інтернаціоналу й з червоними прапорами та портретами Сталіна й Леніна (або ж Пілсудського й Пєрацького, якщо вже хочете диверсифікації абсурду). Ну як можна відзначати день народження провідника ОУН абсолютно типовою акцією німецьких нацистів, які його самого кинули в концтабір, закатували його рідних братів і тисячі найближчих соратників?! Це не означає, що використання факельних походів після того, як їх застосовував Гітлер, уже здискредитоване навіки. Ні. Адже є якась межа здорового глузду. Будь що без яскравого політичного забарвлення (історичні, скорбні, мистецькі походи) цілком прийнятно. Але поєднання факельних походів з радикальними політичними гаслами й жорсткою мовою ультиматумів та нетерпимості - це вже 100% калька з нацизму й буде такою ще не одне десятиліття.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Політика".