Совок у піску. Яким має бути дитячий майданчик?
Депутат Київради Владислав Михайленко: "Як має виглядати дитячий майданчик? Елементарне, на перший погляд, запитання. Відповідь на нього без проблем може дати будь-який чиновник, депутат місцевої ради чи працівник ЖЕКу. Головне – щоб майданчик був "оновлений"! Свіжий пісок, нове пофарбоване устаткування, смітники біля лавок, щоб було куди викидати паперові склянки від кави. За більш ніж 10 років громадської діяльності я неодноразово стикався з міфами про "ідеальний совковий дитмайданчик". У цьому дописі хочу розкрити найбільш поширені з них та проаналізувати світовий досвід".
Минулого року ми почали облаштовувати нове покриття на дитячому майданчику в одному з київських дворів на вулиці Північній. Звичайний пісок замінювали на сучасне "прогумлене" покриття. Ми обрали підрядника, який укладав покриття плитками. Під них заливалася бетонна стяжка.
Однак нам не вдалося довести почате до кінця через… спротив батьків! Вони просто не вірили, що на бетон буде покладено нове покриття. І вимагали повернення піску! Конфлікт досяг такого рівня, що покриття не змогли встановити навіть з третьої спроби. Ми вимушені були замінити підрядника на такого, який укладав новітнє покриття за іншою, більш зрозумілою людям, технологією.
Безумовно, конфлікт був і нашою провиною, оскільки ми з самого початку не достатньо проінформували людей. Вважали, що все само собою зрозуміло. Але міф про "чистий кар’єрний пісок" для дитячих майданчиків дуже глибоко засів у головах сучасних батьків.
Зі свого багаторічного досвіду можу запевнити: ніяких стандартів для піску на дитячих майданчиках не існує. Немає спеціального піску для пісочниць. Зазвичай привозять пісок з найближчого будівництва. "Чистий" він чи ні – риторичне запитання. Здебільшого, сертифікати просто підроблюють. Тож у них може бути написано що завгодно. "Чистота" піску є відносним поняттям і з іншої причини. Будь-який пісок на майданчику за тиждень-два перетворюється на величезний туалет для бездомних собак і котів.
У країнах ЄС пісочниця на дитячому майданчику – розкіш, оскільки потребує особливого догляду. Як правило, вони є тільки в місцях, де за дитячим майданчиком щодня доглядають. Наприклад, пісочницю треба закривати на ніч та під час дощу.
Прим. ред "Ліски": у фотогалереї нашого сайту - саморобна дитяча пісочниця, яка закривається на ніч замком.
З покриттям справа зрушила з місця. Сучасні майданчики почали з’являтися не тільки в елітних житлових комплексах, а й у "спальних районах". Ігрових майданчиків на зелених галявинах перестали боятися. І навіть почали експериментувати з екологічним покриттям за зразками Австрії й інших європейських країн.
А от про зонування у нас не думають навіть у дорогих новозбудованих комплексах. Будь-який батько чи мати не раз бігли за своїм малим дитям, рятуючи від гойдалки. Адже ситуацій, коли мале дитя вдарила гойдалка, дуже багато.
У Дубліні чи Відні таких випадків майже не буває. Дитячі майданчики там зоновані для дітей віком до трьох і від трьох років. Відповідно, гойдалки для найменших мають таку форму, покриття та устаткування, які практично не можуть зашкодити. І бігай собі, малеча, скільки заманеться!
Взагалі, устаткування для дітей до трьох років відрізняється від інших. Що, в принципі, очевидно і цілком логічно.
За зверненнями інтернет-спільноти батьків у парку "Крістерова гірка" в Києві райадміністрація встановила дитячий майданчик. На жаль, бачення адміністрації не збіглося з думкою батьків.
Але одне із зауважень здалося мені зовсім дивним. Батьки були переконані, що комунальники встановили майданчик з деревини з метою… економії! Адже ми звикли, що все "якісне" зроблено з металу.
Насправді, далеко не всюди навіть у прогресивній Данії можна побачити дитмайданчики з екологічних матеріалів. Ігрові елементи з деревини потребують особливого догляду і коштують зовсім не дешево.
Великою кількістю таких майданчиків може похизуватись хіба що заможний Відень. Дублін, Копенгаген, наприклад, мають більше пластикових та гумових елементів.
Невелика частина найвідвідуваніших майданчиків у великих парках цих міст мають конструкції з металевою основою. І це не дивно. Метал невиправдано дорогий, і за ним складно доглядати. А в наших умовах експлуатації майданчиків зношені металеві конструкції стають небезпечними для дітей.
Подібних нюансів десятки. Дитячі майданчики – це ціла сфера. Вона розвивається одночасно з науковим і технічним прогресом. На жаль, бачення наших комунальників застрягло глибоко у 80-х.
Обладнуючи той же майданчик на Північній, ми радилися з двірником, яке покриття краще обрати для "батьківської" зони: газонну траву чи кору. На наше подив, двірник сказала, що зранку, перед нашим приходом, старанно "повискубувала" всю траву. Адже вона заважає їй прибирати недопалки біля лавок на дитячому майданчику!
Ми маємо змінити наше ставлення до місць, де відпочивають і граються наші діти. Адже це найкращий спосіб виховати культуру в маленьких громадян і стимулювати комунальників робити дитячі майданчики такими, як у Стокгольмі або Копенгагені.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Діти".