Соцмісто: точка відліку
У повоєнні часи забудова Лівобережжя столиці почалася із території, прилеглої до промислової зони Дарницького шовкового комбінату та заводу "Київхімволокно". За пролетарською традицією це перше поселення назвали Соцмістом.
- Після революції 1917 року робітничі поселення називали соціалістичними містами (або скорочено соцмістами), - розповідає історик Михайло Кальницький. - Потім таку назву стали застосовувати до поселень обслуговуючого персоналу у промислових містах. Подібні житлові масиви виникали по всьому Радянському Союзу.
Будівництво Соцміста перетворилося на справжній інтернаціональний проект, як свого часу зведення Вавілонської вежі. До роботи долучилися не лише радянські люди, а й німці.
- За деякими свідченнями, серед будівельників були як німці, полонені під час Великої Вітчизняної війни, так і вільнонаймані німецькі спеціалісти, - пригадує сьогодні екс-заступник директора Дарницького шовкового комбінату Лариса Сергіївна. - Слід зазначити, вони суттєво вплинули на архітектуру масиву. Він, на відміну від інших мікрорайонів, має європейський колорит.
У архітектурі котеджів можна визначити типовий німецький стиль довоєнної пори - так звані райєн-хаус (рядовий дім) або допель-фамілієнхаус (дім на дві сім'ї). Деякі з них мали вхід до квартири з вулиці. Відрізнялись вони від типової радянської забудови ліпниною у оздобленні квартир та яскравими кольорами фасадів. Через це квартал жартома прозвали німецьким, а його мешканців - німцями.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Історія Києва".