Сайт Л і с к и         Головна    Про сайт    Довідка   Архів новин   Гостьова   Пошук


До змісту 


Поіменно. Юрій Андрухович про назви

Субота, 24.12.2016 22:55   Оригінал тексту - на сайті Збруч

   Вільного часу було вдосталь, і я, скинувши речі в готельному номері, вирішив прогулятися поки що не відомою мені околицею. Досі в Ессені я виступав двічі, але ніколи не залишався в ньому навіть на одну ніч. Цього ж разу я зупинився на цілих п’ять ночей, тобто як за моїми мандрівними мірками досить надовго. Як би прожити з користю цей невеличкий шматок життя? Для початку варто було зорієнтуватися на місцевості.

   Готель розташовано на вулиці Гедвіґи (Hedwigtrasse). Чому саме це жіноче ім’я і хто така була та Гедвіґа, я дізнаватися не став. Мабуть, якась королева чи принцеса з германського середньовіччя. Нам не дано знати їх усіх.

   Прогулянка навколишнім районом (назва його Рюттеншайд) невдовзі показала, що випадок з Гедвіґою в цьому місці не такий уже випадковий. Перпендикулярно до Гедвіжиної вулиці тяглася вулиця Доротеї (Dorotheenstrasse), з якої можна було повернути на Julienstrasse (вулицю Юлії), котра у свою чергу перетинає вулицю Ізабелли (Isabellastrasse). Мені здалося симпатичним, що місцева громада саме в такий спосіб вирішила називати вулиці – іменами, до того жіночими. Такого висновку я остаточно дійшов, набрівши на чергові Annastrasse, Renatastrasse i Brigittastrasse.


Ріг вулиць Isabellastrasse та Brigittastrasse в Ессені
Ріг вулиць Isabellastrasse та Brigittastrasse в Ессені

   З висновком про винятково жіночі імена я, однак, трохи поквапився. Невдовзі переді мною замиготіли вулиці Альфреда і Мартіна. Дещо північніше тяглися вулиці Бертольда і – Боже змилуйся! – Адольфа. Втім жіночі й далі переважали: Franziskastrasse, Emmastrasse, Kunigundastrasse, Veronikastrasse, Sophienstrasse і навіть Theklastrasse… Я мимоволі уявив собі якусь місцеву даму, що називалася б, наприклад, Корнелією і, запрошуючи до себе в гості на Corneliastrasse, неминуче б додавала вічно той самий жарт «Я мешкаю на вулиці мого імені».

   Ось так і вирішуються складні питання громадянського порозуміння, узагальнював я подумки. Жодного тобі уславленого прізвища, жодного контраверсійного героя, історія з її нерозв’язаними протиріччями відпочиває і не втручається в діла сьогодення. Натомість – просто імена простих людей. Вшанування сотень тисяч і мільйонів анн, доротей, веронік, мартінів (а також, Боже збав, адольфів) цього світу.

   Тут однак я зрозумів, що знову поквапився. Це трапилося в мить, коли з вулиці Клари (Klarastrasse) я повернув у вулицю Рози (Rosastrasse). Бути так близько одна від одної могли тільки дуже конкретні Клара з Розою – Цеткін і Люксембурґ. У промислово-індустріальному, а отже, робітничо-лівому Ессені це зрештою було цілком очікувано.

   Нове спостереження змусило мене критичніше переглянути всі попередні назви. Мало яких корнелій, францисок та куніґунд вони могли тут понапихувати!

   А відтак я подумав про наші міста. От якби стрястись такій біді, щоб і в них почали стосувати аналогічну найменувальну практику! Бульвари Тарасів (Тарасівський) і Лесин, площі Богдана й Данила, вулиці Івана, Андрея, Михайла, Симона. А також Ольги, Олександри, Олени, Лариси. Само собою – Віри, Надії, Любові. Звичайні собі людські імена. Перейменуєш у столиці проспект з Московського на проспект Степана – і нуль обурення, ніхто не ображається, і навіть відомого поета не корчить у страшних душевних муках, що то на честь Бандери. Бо, може, й на честь якогось іншого Степана. Скажімо, Разіна.

   Не все би, звичайно, обходилося гладко. У мене, наприклад, неминучу підозру викликали б вулиці Фелікса, Йосифа, Лаврентія чи того ж Адольфа (як і згаданих Клари та Рози, особливо якщо розташовані поруч). Неоднозначним був би і наш сьогоднішній стосунок до всіх можливих проспектів, бульварів і вулиць Володимира (Володимирська в Києві у рахунок не йде). Та й за В’ячеславом може вгадуватися не тільки Чорновіл, але й який-небудь Молотов. І все ж як дисциплінованому членові громади мені доводилось би змиритися з подібного штибу неоднозначностями. Бо в цій справі головне не називати прізвищ. Псссст.


   Мої ессенські роздуми зненацька доповнилися кілька днів тому. З Одеси повідомили, що через перейменування вулиць трапилася бійка під будівлею Приморської райадміністрації. Дійшло й до сльозогінного газу, застосованого т. зв. правоохоронцями. Останні начебто розпилювали його не куди-небудь, а в бік саме проукраїнських активістів. У звичний для себе бік, додам, розпилювали газ одеські правоохоронці. Втім цього разу, здається, ніхто особливо не постраждав.

   Наскільки мені відомо, вулиця Шухевича (Романа) в Одесі існувала ще з 1990-х і була, коли не помиляюся, одним із результатів тодішнього альянсу Чорновола з Гурвіцом. Важко забути, як одного з тих років ми її шукали і місцева єврейська бабця рішуче відповіла: «Шухевич? Да, был такой в Одессе!» – і вказала правильний шлях. Бабця зробила це так переконливо, ніби та вулиця назву Шухевича носила в Одесі вічно.

   Чому її досі необхідно відстоювати з боями, ковтаючи сльозогінний газ, мені незрозуміло.

23.12.2016


   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Бібліотека".


Вам була корисна ця стаття?

Можете додати свій коментар

Щоб змінити слово на інше (якщо букви важко розпізнати), клацніть на малюнку

Ваше ім'я:         Слово з малюнка:  

Коментар (до 1000 символів):