Сайт Л і с к и         Головна    Про сайт    Довідка   Архів новин   Гостьова   Пошук


До змісту 


Вулиця Інженера Бородіна у місцевості ДВРЗ

Середа, 06.04.2016 22:26   За матеріалами сайту Південно-Західної залізниці

   Уважні читачі помітили на карті із вчорашньої замітки, що колишня вулиця Сергія Лазо називається тепер інакше: "вулиця Інженера Бородіна". Перейменування затверджене Розпорядження Київського міського голови від 19.02.2016 №125/1 "Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві".

   Вулиця Інженера Бородіна у мікрорайоні ДВРЗ    Олександр Парфенійович Бородін народився 28 вересня 1848 року у Драгунському штабі біля Новгорода, у сім'ї військових. Його батько походив з дворян Катеринославської губернії (тепер - Дніпропетровська область). У 1870 році Олександр Бородін з відзнакою закінчив Петербурзький технологічний інститут, а в 1872 році - інститут інженерів шляхів сполучення.
   У віці 28 років обійняв посаду управляючого на Києво-Брестській залізниці. Під час російсько-турецької війни 1877-1878 р.р. О.Бородіну доводилось займатися великомасштабними мобілізаційними перевезеннями військ у зимовий час. Йому вдалось налагодити безперебійне харчування військ на станціях і забезпечити перевантаження вантажів з широкої російської колії на вузьку європейську.
   Перш за все, він почав вимагати від військового міністра виділення відповідальних офіцерів у місця завантаження, вивантаження та харчування військових частин. Він домігся, аби на офіцерів "були покладені обов’язки спостереження за точним виконанням встановлених на залізницях правил, а також усунення причин, які могли б перешкодити успішному перевезенню значних військових сил".
   Військові перевезення в зимових умовах викликали застудні захворювання серед солдатів, тому що вагони для них не мали належного захисту від холоду й вітру. Бородін наказав обігрівати солдатські вагони невеликими залізними пічками. Так уперше в історії з'явились залізничні військові коменданти і теплушки.
   У 1878 році відбулось об’єднання трьох залізниць Києво-Брестської, Брестсько-Граєвської і Одеської в товариство Південно-Західних залізниць. 28 червня 1878 року відбулись перші загальні збори акціонерів нового товариства. На чолі Управління залізниці дав згоду стати управляючий Києво-Брестською залізницею О.П. Бородін.
   Бородін покращив водопостачання Південно-Західних залізниць, ввівши метод хімічного очищення води. Це вплинуло на стан паровозних котлів і було однією з головних причин збільшення пробігу паровозів удвічі. Аналогічна лабораторія була побудована в США лише через 9 років. Результати своєї практичної діяльності О.Бородін виклав у праці "Про водопостачання на залізницях". Праця викликала значний науковий інтерес у вітчизняних і закордонних спеціалістів. Бородіна запрошують прочитати курс лекцій у Парижі та Лондоні. Згодом запропоновану Бородіним систему водопостачання почали впроваджувати на більшості закордонних залізниць.
   З метою зменшення втрат тепла в паровій машині, Бородін став використовувати принцип подвійного розширення пари (компаунд). Олександр Парфентійович переробив звичайний паровоз, в двоциліндровий, з подвійним розширенням пари, що дало майже 20-процентну економію у витраті пари.
   У 1889 році в Парижі відбувся Міжнародний конгрес з будівництва і механічного мистецтва. Під час цього з'їзду було відкрито Ейфелеву вежу. На конгресі А.Г. Ейфель вручив Бородіну золоту медаль за дослідження по застосуванню системи "компаунд" на паровозах, присуджену французьким товариством цивільних інженерів.
   Наукову та адміністративну роботу Бородін поєднував з активною суспільною діяльністю. Київське відділення Імператорського російського технічного товариства з 1882 року видавало журнал "Інженер", одним із засновників і постійним автором якого був Бородін.
   Увесь час роботи в Києві він залишався людиною скромною, був простим і дбайливим до своїх підлеглих, зробив ряд поліпшень для їхньої праці і побуту, підвищення життєвого і культурного рівня. На лініях залізниці відкривались бібліотеки, школи, споживчі товариства, їдальні, кімнати відпочинку для паровозних бригад. Бородін активно працював у комітеті пенсійної каси залізниці. Залишаючи Південно-Західні залізниці, Бородін пожертвував довічну пенсію з метою покращення існуючих на лінії бібліотек, а також будівництва нових.

   У грудні 1897 року Олександр Парфенійович захворів плевритом, першого січня 1898 року виїхав до Ніцци, а потім до Меряно на лікування. Помер голова правління Московсько-Віндаво-Рибінської залізниці, колишній начальник Південно-Західних залізниць Олександр Бородін 26 березня 1898 року в курортному містечку Меряно на півночі Італії в розквіті сил, у віці 50 років від народження.

   Вже наступного дня, 27 березня, газета "Киевлянин" опублікувала некролог, а через два дні повідомила, що тіло Бородіна буде поховане не в Москві, де він працював останні два роки, а в Києві - місті, яке він любив, з яким пов'язав найяскравішу і насичену частину свого життя, де успішно впродовж тривалого часу застосовував свій видатний талант, своє горіння і знання інженера-залізничника.

   Олександра Парфенійовича Бородіна похоронили на Аскольдовій могилі. До теперішнього часу могила не збереглася - у 1935 році військове кладовище закрили і зробили на його місці парк.


   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Історія Києва".


Вам була корисна ця стаття?

Можете додати свій коментар

Щоб змінити слово на інше (якщо букви важко розпізнати), клацніть на малюнку

Ваше ім'я:         Слово з малюнка:  

Коментар (до 1000 символів):