Сайт Л і с к и         Головна    Про сайт    Довідка   Архів новин   Гостьова   Пошук


До змісту 


Люди розчаровані? Бо думали, що на вербах виростуть груші, — кардинал Любомир Гузар

Середа, 02.12.2015 10:17   Оригінал статті - на сайті Укррудпром

   На мою думку, український народ все ще живе тим радянським синдромом “нам дадуть”: що влада для нас зробить, що нам дасть Західна Європа чи Америка. Що нам дадуть? Своїми роздумами ділиться Блаженніший Любомир Гузар, передають Патріоти України з посиланням на Інформаційний ресурс УГКЦ.


   Любомир Гузар Люди дуже недбало голосують, не перевіряючи, за кого голосують, не питають у тих людей — що ви думаєте, як ви думаєте. А якщо й дадуть гречки чи щось інше, то вже цілком забувають за все.
   Одне слово, хоч і є певне розчарування, але немає причини бути дуже розчарованим. Чому люди розчаровані? Бо вони думали, що на вербах виростуть груші і що вони будуть благоденствувати?
   Якби люди взялися до роботи, не було б розчарування, було б усвідомлення: буду стільки мати, скільки попрацюю. Розчарування не є цілковито виправданим, його причина — у браку активності та браку відповідальності.
   Не питає себе народ, не питає себе кожен, навіть ті, хто стояв на Майдані: а що я зроблю, що я зробив, щоб Україна була краща? Він запитує — а що мені дали після Революції?
   А як нічого не дали, то він розчарований. Якби ми взялися до роботи і взялися не поодиноко, але разом, то ото була б сила. Дивіться, скільки у нас є добра! Волонтери!
   Скільки людей робить добро, а ті, що роблять добро — як вони будують, бо самі зростають, вони служать другим, підтримують друге — то ж наше військо. Якби не волонтери, де б ми були?

   Вже тепер поволі починають наші справи нормалізуватися, але на початку ми нічого не мали, але була та воля. Отже, є в народі сила, є можливість. Але треба послідовно, скажімо, не тільки волонтери, кожен громадянин повинен працювати і думати, і дбати. Тоді б не було причини бути розчарованим.
   Особисто я на розчарувався, просто мені прикро. Прикро, що влада рухається не так, як би хотілось. Але я себе запитую: що роблю я? То є основне питання, де я можу допомогти.
   Але я мушу першочергово — і кожний з нас, не тільки я — мусить себе запитати: а що я роблю, щоб було краще? І щось робити.
   Ми мусимо бути дуже свідомі того, що ми все ще терпимо від того виховання, яке наші люди дістали за радянських часів.
   “Я б сказав, що ті, на кого ми сподівалися, ще не дійшли до такого рівня духовного, щоб виправдати наші надії. Бачите, і до сьогодні наші політики борються за владу. Прикро сказати, на що ладні йти за владу: купують та продають голоси, роблять, що хочуть.
   Багато говорять, а мало роблять. Але за всяку ціну хочуть бути при владі. Змінюються закони, якісь дивні оборудки робляться на користь людей при владі.
   Одне слово, ми маємо все ще отой синдром влади. Дивіться, ті депутати: ну, душу і тіло продасть, аби тільки дійти до влади. А чому? Не для того, щоб служити народу.


   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Політика".


Вам була корисна ця стаття?

Всегда 04.12.2015 09:27
своего кандидата. А не затаскивать правдами и неправдами на престол очередного "идейного атамана", наплевав на мнение, права оппонентов и независимость государства, а через несколько лет сообщать, что мы ошиблись, у нас не получилось. Эти ошибки стоили людям жизни, 10000 квадратных километров отданных Румынии, Крыма и т.д.

Всегда 04.12.2015 08:55
В отношении "советского синдрома". Советские люди не ждали подачек, а сами построили государство с которым считались в мире и которое подкармливоло своих союзников и левые партии по всему миру. При этом тратили немало средств как на армию так и на освоение космоса. Не ждали, например, когда кто-то починит им аварийный коллектор, некоторым трубам которого 80 лет, а создавали многочисленные материальные ценности, за которые до сих пор воюют "идейные атаманы".
Далеко не все украинцы ждали западного рая, как пишет Блаженніший Любомир Гузар, а наоборот довольно точно предсказывали его последствия. А если чего и ждали, то нормальных вещей, соизмеримых с общечеловеческими ценностями и чтобы не дали, а хотябы не забирали: государство и его территории, право выбора, стабильность, мир, уровень жизни, уважение к старшим и к духовным ценностям.
Про то, что каждый должен сделать для страны. Работать на государство как раз и призывала Советская власть, а на западе другой лозунг, приблизительно: сделай себя счастливым и сними ответственность за себя с государства. Поэтому там много инициативных предпринимателей, а у нас большая армия бюджетников и тех, кто строит свою коммерцию на бюджете.
В любом случае, прежде чем что-то большое сделать для Украины хорошо бы для начала научиться отвечать за свои деяния и сво

Данила 02.12.2015 13:32
Остаётся только одним сносить тех, кого выбрали другие.. И что то хорошее построить стоит дорого и тяжело и очень тошно и нудно и медаль не дадут. Ломать и сносить конечно повеселее. Это из моего опыта в строительстве и опыта участия в различных социальных объединениях и группах.. На всех уровнях идёт банальная борьба за власть и гипотетические возможности что то потом "отжимать" или "пилить". Просто тошно смотреть. Конечно есть те, кто просто верит всему, а те кто ими рулит и манипулирует просто мечтают когда то украсть миллион.

Можете додати свій коментар

Щоб змінити слово на інше (якщо букви важко розпізнати), клацніть на малюнку

Ваше ім'я:         Слово з малюнка:  

Коментар (до 1000 символів):