Четвер, 09.07.2015 23:40   

   Вистава "Блокпост Україна" театру "Дзеркало", яка відбулась позавчора в Центрі культури та мистецтв, починається словами про те, яка тверда й закам'яніла донецька земля, і як важко копати в ній окопи. А продовжується словами: "Ми поки що живі...".
   "Ми" - це звичайні хлопці, відірвані від мирного життя і кинуті у вир війни. Вони розмовляють по телефону з товаришами, перегукуються з такими ж хлопцями по той бік нейтральної смуги, а в вільний час пишуть додому листи. Розповідь про цих вояків - перша сюжетна лінія вистави.
   Є серед них різні люди. Є жорстокі та здатні на самосуд над негідниками, яких неможливо покарати законними методами. Проте є й такі, що намагаються зрозуміти своїх противників і знайти з ними щось спільне - чи то українське пиво, чи українську збірну з футболу.

   Є серед воїнів і зовсім молодий хлопчина, який хоч і пропонує додати до колективного листа з передової рядки для коханих, навряд чи звідав сам усі таємниці кохання. Про нього - друга, і, мабуть, найсумніша сюжетна лінія вистави.
   Скільки мати не вмовляє його залишитись вдома, він її не слухає, бо не знає, як дивитиметься людям в очі після цього. Недовго повоювавши, гине, бачачи в останній момент безкрайнє небо, якого вистачило б на всіх, якби не було війни. Мати мусить переодягати свою дитину в білу сорочку і накривати її білим саваном.

   Перейшовши від змісту вистави до опису її художнього втілення, відмітимо в першу чергу майстерність сценографа. І костюми акторів, і біле полотнище, яке слугує то рушником, то полем, то екраном для трансляції зображень - у всьому відчувається лаконічна професійність художника.

   Сподобалась глядачам і гра акторів. Не дивлячись на значні зміни в складі творчого колективу, актори зуміли передати тривожну напругу обстрілів та боїв, а також глибокі роздуми про несправедливість життя.

   Не розчарував і текст вистави. Хоч дія відбувається з "українського" боку лінії фронту, на рівних правах звучить і російська мова. Що стосується авторського тексту, який читав художній керівник театру Володимир Петранюк, то він, безумовно, був би сприйнятий і глядачами в Донецьку та Луганську, якби така можливість у них була.

   На жаль (можливо, через зміну акторського складу), вистава театру "Дзеркало" не мала цього разу звичного високого рівня пісенного супроводу. В цілому ж допрем'єрний показ вистави "Блокпост Україна" можна вважати вдалим, про що свідчили гарячі суперечки глядачів та їхні записи у книгу відгуків театру. Дякуємо авторам і всьому колективу театру "Дзеркало"! Бажаємо сумлінно працювати далі, радуючи глядачів своєю майстерністю!

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Клуб".