Завод ДВРЗ в судових рішеннях: незаконне звільнення працівника

Неділя, 23.11.2014 18:30   

   В листопаді 2011 року наказом Державного підприємства Дарницький вагоноремонтний завод (ДВРЗ) було звільнено з роботи клепальника вагонозбирального цеху №1 в зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації. Робітнику було запропоновано переведення на роботу слюсаря-ремонтника, але згідно висновку медичної комісії він визнаний непридатним до виконання роботи слюсаря-ремонтника. У зв'язку із звільненням його було виселено із заводського гуртожитку.
   Вважаючи своє звільнення незаконним, громадянин звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом до ДВРЗ. У позові він висловив прохання скасувати наказ № 1646\ос від 30.11.2011 року, поновити його на посаді клепальника вагонозбирального цеху № 1 ДП ДВРЗ, виплатити середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.12.2011 року, стягнути 2000 моральної шкоди, забов'язати адміністрацію заводу відновити проживання в гуртожитку підприємства.
   В судовому засіданні позивач зазначив, що висновки комісії з перевірки знань, на підставі яких відбулося звільнення, є необ'єктивними, незаконними та упередженими. Його не було направлено на навчання, а тому незаконно звільнено.

   В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та пояснив, що наказом від 18.08.2011 року за порушення вимог з охорони праці позивача було позбавлено преміювальної оплати та направлено на позачергову перевірку знань з питань охорони праці. За результатами позачергової перевірки знань з питань охорони праці виявлено, що позивач не знає вимог охорони праці відповідно до займаної посади, а тому він повинен був пройти позачергову перевірку знань, але відмовився від здачі екзамену.
   Також, 28.10.2011 року позивача за грубе порушення технологічної інструкції з охорони праці для клепальника притягнуто до дисциплінарної відповідальності та знову направлено на позачергову перевірку знань з питань охорони праці. В зв'язку з відмовою від повторної позачергової перевірки знань позивача було відсторонено від роботи. За результатами перевірки знань з питань охорони праці відповідно до наказів від 18.08.2011 року та 28.11.2011 року позивач не знає питань охорони праці.
   ДП ДВРЗ запропонувало працівнику переведення на посаду слюсаря-ремонтника та пройти медичний огляд. За висновками медичної комісії позивач не придатний до роботи за професією слюсаря-ремонтника. Наказом від 30.11.2011 року його було звільнено за п.2 ст. 40 КЗпП України.

   В судовому засіданні встановлено, що підставою для розірвання трудового договору з позивачем стало виявлене порушення вимог з охорони праці та як наслідок те, що позивач двічі не пройшов перевірку знань з питань охорони праці.
   Разом з тим, Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці передбачено, що перед перевіркою знань з питань охорони праці для працівників організується навчання: лекції, семінари та консультації. Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є тестування, залік або іспит.
   При незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом одного місяця повинні пройти повторне навчання і повторну перевірку знань. Відповідальність за організацію і здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці покладається на роботодавця.
   На виконання вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, адміністрація ДВРЗ повинна була ще до проведення першої перевірки знань, а саме до 22.09.2011 року, провести навчання з працівником, але цього проведено не було. Після того, як позивач не пройшов перевірку знань з питань охорони праці, його повинні були направити на повторне навчання, а лише після цього на повторну перевірку знань.
   Оскільки законодавство про працю передбачає обов'язок працівників проходити навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, тому лише у випадку відмови працівника від проходження навчання є підстави для вирішення питання про його звільнення в зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі. За таких обставин повторна перевірка знань 28.11.2011 року була проведена неправомірно, а тому не може слугувати підставою для законного звільнення.

   Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припинення трудових відносин сторін на підставі ч.2 ст.40 КЗпП України було здійснено без законних підстав.
   Суд вирішив: поновити позивача на посаді клепальника вагонозбирального цеху № 1 Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод". Стягнути з Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" на користь позивача 55127 грн. 57 коп. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, 1000 грн. моральної шкоди, всього 56127 грн. 27 коп.
   Що стосується позовної вимоги про зобов'язання адміністрації заводу відновити проживання в гуртожитку підприємства, то дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки порядок надання жилої площі в гуртожитках не відноситься до компетенції суду.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Завод".