Четвер, 01.08.2013    

   В минулому місяці сайт "Дніпровець" писав про ініціативу депутата Київської міської ради Павла Тесленка, який підготував проект рішення "Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул.Сергія Лазо у Дніпровському районі м.Києва". В подальшому, після надання бажаного статусу, набагато легше буде вирішувати питання благоустрою вже "законного" скверу.

   Враховуючи небезпеку ущілювальної забудови, ініціатива дуже корисна та своєчасна. Боляче дивитись, як занепадає місцевість, у якій за радянських часів вирувало культурне життя. Давно не горять ліхтарі біля дерев'яних лавочок літнього концертного майданчика, давно засипані землею два фонтани (один з яких перетворено на квіткову клумбу).
   А були ж часи, коли в цих фонтанах купались та вчились плавати місцеві діти! За спогадами старожилів, один з фонтанів був меншим за розмірами, але глибшим, а інший - навпаки.

   Сподіваємось, що всі необхідні рішення будуть прийняті, і навколишні мешканці дочекаються благоустрою зеленої зони біля своїх будинків. По правді кажучи, вони можуть вже й тепер не лише чекати обіцяного благоустрою, а й самі долучитись до наведення порядку в майбутньому сквері. У всякому разі, хоча б не засмічувати його ще сильніше...

---

   «…..Поширеною в ті часи була така форма спілкування влади з народом, як агітаційні майданчики, на яких час від часу виступали агітатори. Приїздили вони й на ДВРЗ просвітити мешканців, що й де в світі робиться, і щоб могли деверзовці звірити свої орієнтири на тлі світових перетворень. Стояв той майданчик між високими деревами в парку, поміж вулиць Макаренка, Сергія Лазо, Волховської.
   На відміну від центральних вулиць у парку росли клени. Тому хрущів тут гуло ще більше, ніж над тополями, але пуху не було.
   Парк той розбили за всіма правилами паркового мистецтва. З одного боку розташовувалися альтанки – неподалік від агітмайданчика, щоб було чути “агітатора”, що виступав, з іншого стояли столики, де грали в настільні ігри. Посеред парку – карусель, невтомна трудівниця. Не така, як сучасні, що після кожного сезону перетворюються на металобрухт, а міцна й витривала. Багато поколінь дітей пройшло випробування саме на ній. Ставали навколо неї і гуртом розкручували – спробуй вскоч на неї, не розбивши голову.
   Мабуть, задумку з облаштування парку до кінця не втілили, бо два басейни з водою, які планували під фонтани, так і лишилися як дві великі калюжі, де цілими днями борсалися діти. Коли вода в басейнах висохла, там грали в футбол. Взимку в них влаштовували хокейний майданчик.
   Дорослі відвідували парк увечері, тоді розпочинав роботу агітаційний майданчик. Якщо після лекції демонстрували цікаві фільми і місць не вистачало, бігли до дому за стільцями.
   Заїжджий лектор роз’яснював особливості поточного моменту, які частіше зводились до того, чому в Сполучених Штатах Америки так погано живеться і що треба робити щоб народ там не бідував, а жив пристойно, хоча б так, як на ДВРЗ. Спочатку деверзовці співчували тому американському народові, але потім звикли і не переймалися їхніми проблемами. Однак на такі лекції ходили, бо після них показували кінофільми, звісно, безкоштовно.
   Перед релігійними святами зазвичай приїздили якісь філософи-дарвіністи й розказували, що релігія є опіумом для народу, і що на Великдень краще влаштовувати недільники і прибирати територію селища, ніж нічого не робити. Ті лекції, мабуть, були не дуже переконливими тому, що паски все одно пекли, яйця фарбували, а будь яка робота на Великдень не схвалювалася».

Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Історія Києва".