Літній час - попереду нас очікує 7 місяців світлих і теплих вечорів!
У ніч з 30 на 31 березня Україна вкотре переходить на літній час. О 300 всі годинники слід перевести на годину вперед, отже, завтра, проспавши на цю одну годину менше, ми постанемо перед фактом, що вранці сонце пізніше зійде над горизонтом (зійде о 637 замість 539 сьогодні), зате вечори почнуть дарувати нам по-літньому багато світла (захід сонця завтра – 1926 замість 1825 сьогодні).
В останні роки в українському суспільстві, у тому числі і в політичних колах, активізувалася дискусія щодо цієї щорічної дії-ритуалу, яка жодним чином не наближається до завершення: що краще для України? Існуюча система часу? Постійний зимовий? Літній? Чи, може, два часових пояси на країну?
Ті, хто починає всерйоз цікавитись цим питанням, у першу чергу зазвичай натикаються на заяви про те, що існує так званий «природний» час. Астрономи називають природним час, при якому сонце проходить найвищу точку свого видимого добового шляху (полудень) близько 12 години, а найнижчу (північ) – о 24 годині (або 0 наступного дня). Такий розпорядок досягається для переважної частини України, і особливо для Києва, який знаходиться приблизно в центрі країни, у випадку «зимового» часу, що відповідає другому часовому поясу відносно Гринвіча. Лише для невеликої частини - район Ужгорода - адекватнішим є перший пояс, і для дещо більшої території – Луганщини і суміжних регіонів – третій.
Проте варто поставити питання – а в чому, власне, полягає ця «природність»? Система часу взагалі не може бути «природною». На небі ж не намальовано жодних циферблатів, і ніхто не забороняє постановити не 24 години на добу, а 25, 26 і т.д. Отже, і 12-а година не має жодної магічної сили для того, щоби полудень випадав саме на неї.
Що ж насправді є природним для людини? Відповідь досить дивна – жити ближче до екватора (погода в останні дні явно натякає нам, що ми занадто далеко забралися на північ…), де день і ніч завжди становлять близько 12 годин. Тоді природним було б прокидатися трохи раніше сходу сонця, а засинати – через певний час після його заходу. Якби не штучне (неприродне) освітлення та інші досягнення цивілізації, таким чином ми повністю б використовували світлу частину доби, і вимушено встигали б як слід виспатися протягом темної. Це було б корисно, адже медики вважають, що чимало хвороб сучасних людей обумовлені саме недосипанням.
Тобто істинно природним є такий час, коли більшість населення прокидається якомога ближче до сходу сонця. Тож чи розумно робити так, щоб улітку схід був о 4-й ранку замість 5-ї, як бажають нам нав’язати прихильники цілорічного зимового часу? На це вони відповідають, що ніхто ж не забороняє прокидатися о 4-й годині. Найпростіший експеримент – подивитися, скільки людей проходить по вулиці о 5-й ранку та о 19-й вечора – миттєво демонструє істину, що ввечері світло для нас набагато цінніше.
Отже, існуюча система переводу стрілок навесні та восени не така вже й погана! Єдиний її недолік – невеликий стрес для організму у перші дні після введення нового режиму. Втім, немає остаточних доказів, що цей стрес не обумовлений іншими факторами - тією ж зміною погоди, що теж, погодьтеся, часто трапляється саме у ці пори року. Або більший за той стрес, який ми відчували б від надто раннього сходу сонця влітку.
У принципі, цілорічний «літній» час теж дозволяв би в рівній мірі повно використовувати світлу частину доби, і навіть трохи ефективніше. Але в ньому інша вада – нам довелося б 3-4 зимові місяці вставати в темряві. Якщо ж ми не хочемо цього робити – краще змиритися з існуючою системою, і радіти тому, що попереду нас очікує 7 чудових місяців світлих і теплих вечорів.