Тег AREA. Top_232


Сайт Л і с к и               Головна      Про сайт     Архів новин     Флора/Монітор     Вебкамера 

Дарницький вокзал на початку XX століття

Понеділок, 01.10.2012
За матеріалами веб-сайту "История железных дорог", газет "Комсомольская правда в Украине", "Российская газета" та "Магистраль".


   Станція Дарниця з листівки початку XX століття Від читача сайту "Ліски" пана Вячеслава надійшов лист з двома фотографіями станції Дарниця - новозбудованої будівлі (з поштової листівки початку минулого століття), та зруйнованої - часів Другої світової війни.

   Із вдячністю публікуємо першу з фотографій, додавши до неї історичний контекст.


   Купе 1-го класу на лінії Київ-Одеса в 1870-і роки Залізнична станція Дарниця входить до складу Південно-Західної залізниці, створеної в червні 1870 року шляхом об'єднання Києво-Брестської, Одеської і Брестсько-Граєвської залізниць. Це була перша в Росії велика залізниця довжиною 2167 кілометрів, що становило тоді 10% від усієї залізничної мережі країни.
   Офіційно рух Південно-Західною залізницею було відкрито 7 червня (26 травня) 1870 року. Об 11 годині 30 хвилин з Києва відійшов перший поїзд, що прибув у Бірзулу (нині Котовськ, за 22 кілометри від станції Балта) о 6 годині 27 хвилин ранку наступного дня.
   В 1890-94р.р. розпочаті залізничні рейси Київ-Вороніж, в 1899 році було побудовано залізничну станцію Дарниця, тож поїзди сполученням Київ-Полтава (рух відкрито в 1901р.) вже зупинялись на Дарниці. В 1914-17р.р. відкрився рух по залізничній лінії Дарниця-Чернігів.
   Одночасно з відкриттям станції поблизу неї почали селитись залізничники та їхні сім'ї, спочатку з північного боку залізниці (селище Стара Дарниця, вулиця Лісова, зараз - Гродненська), потім - з південного (селище Нова Дарниця).

   Дачний поїзд у Боярці Дарниця початку минулого століття відома не лише як залізнична станція, а також як однойменна дачна місцевість. Як пише портал "В городе", навколо Києва на той час виникла ціла мережа дачних селищ - Боярка, Ворзель, Ірпінь, Буча, Мотовилівка.
   Сосновий ліс у Дарниці нічим не поступався боярському чи ірпінському, сама ж Дарниця розташована на відстані лише 2 км від Дніпра.
   До то ж, місцеві дачниці чи то жартома, чи то всерйоз запевняли, що літній сезон в Дарниці - найнадійніший шлях для заведення романтичних знайомств...

Петро Шмідт    Історію одного з дарницьких знайомств розповів газеті "Магістраль" почесний залізничник Федір Федорович Сьомін:
...
   Звон станционного колокола станции Дарница слышал и лейтенант П.П.Шмидт, который возглавил восстание на знаменитом крейсере «Очаков». Это было в конце июля 1905 года во время одной из служебных поездок. На вокзале в Киеве, когда он зашел в вагон, в купе находилась одна пассажирка, молодая красивая женщина. Офицер с ней познакомился.
   Зінаїда Різберг Поезд шел с Киева до Дарницы 40 минут. Она ехала до ст.Дарница. Петр Петрович проводил ее на перрон. Поезд стоял 5 минут, пока колокол своим малиновым звоном сообщил об окончании их свидания. Звали женщину Зинаида Ивановна Ризберг.
   Эта встреча оставила неизгладимый след в сердце лейтенанта, породила надежду на возможное счастье. Зинаида Ивановна также разглядела в морском офицере интересную личность. На прощанье она оставила ему свой адрес.
   Вскоре переписка между ними приобрела регулярный характер. В письмах Петр Петрович и Зинаида Ивановна сообщали друг другу самое сокровенное, мечтали о счастье, делились успехами и неудачами. Петр Петрович планировал выйти в отставку и переехать в Киев.
   Об их переписке, их любви... есть повесть «Почтовый роман»... Когда лейтенант Шмидт после подавления восстания на крейсере «Очаков» был заточен в тюрьму, переписка прекратилась...
   Его сестра Анна Петровна Избаш с трудом добилась свидания с братом, который попросил сообщить Зинаиде Ивановне обо всем случившемся...
   Она выполнила просьбу брата, 30 декабря 1905 года прибыла в Киев, встретилась с Зинаидой Ивановной, а уже на следующий день они вместе выехали в Одессу, а оттуда - в Очаков. Свидания Зинаида Ивановна добилась только 7 января 1906 года.
   Во время встречи Петр Петрович сказал: «...думала ли ты, что 40 минут в вагоне приведут тебя сюда? Прости...». И после вынесения приговора, 18 февраля 1906 года осужденных доставили на транспорт «Прут», а Анна Петровна Избаш и Зинаида Ивановна Ризберг провожали П.П.Шмидта, стоя на пристани. Мятежный лейтенант был приговорен к расстрелу...


Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва", "Фото" та "Пишуть читачі".


Вам була корисна ця стаття?

Можете додати свій коментар
Щоб змінити слово на інше (якщо букви важко розпізнати), клацніть на малюнку

Ваше ім'я:         Слово з малюнка:  

Коментар (до 1000 символів, тільки текст, гіперпосилання недопустимі):