Что хочу, то и ворочу
Або історія злочину (у відповідях)
Закон України «Про приватизацію» п.2 ст.10
Але в 2004 році ми випадково дізналися, що в нашому «укритті» сховався приватний підприємець О.В.Брей, який пізніше набув ім'я ТОВ «Антік-центр». Укриття для жильців будинку належить йому. Залишився дуже неоковирний шматок підвалу, призначений для туалетів, кімнати сантехніки - так зване «допоміжне приміщення» укриття. В ньому оселилися пацюки, іноді бомжі, тощо. Ми вирішили пристосувати його для кладовок, про що повідомили райвиконком. Далі - його відповіді.
З відповіді Голови Подільської районної у місті Києві державної адміністрації Г.Романюка, 22.06.05. №КО 2014.
Очевидно, наш головний адміністратор Г.Романюк «забув», що рік тому, у 2004 році, здав в
оренду, а відтак продав наше «бомбосховище» (124,1 кв.м), приватному підприємцеві О.В. Брею,
визнавши «бомбосховище» таким,
що «не відповідає вимогам методичних вказівок (?)
"Про захисні споруди" і перевівши його до фонду підвалів.
(3 відповіді головного управління житлового господарства, першого заступника начальника М. Руль 23.11.09,
№ 046/55/6-Б-2344).
Шоу триває:
З відповіді Голови Подільської районної у м. Києві державної адміністрації Г.Романюка(05.07.05, № Б/ОП-160):
З відповіді Подільської райдержадміністрації за підписом Г.Романюка, від 05.07.05 за № Б-ОП-160:
З відповіді Подільської райдержадміністрації за підписом в.о. голови О.Королюка, від 07.12.05 за №Б-2478/2:
І вже не стоять на заваді ні Міністерство Оборони, ні Міністерство надзвичайних ситуацій, ніякі комунікації...
А далі? Суд, звичайно. Він розбереться...
Отже, радісні новини:
Подільський суд під головуванням судді п.Романа визнав дії райвиконкому дуже законними і, незважаючи на те, що протягом десятка засідань ніхто з райвиконкому на суд так і не з'явився, справу райвиконком виграв. Адже суддя добре знає, кому треба догоджати. Звертайтесь, громадяни, до суду. Саме до п. Романа!
Г. Романюк вже на пенсії. Кажуть, не бідує. Вибудував собі багатомільйонний палац, поряд - 6-поверхова споруда його колишнього заступника. Хлопці попрацювали непогано, адже підвалів продано сотні! Правда, в тих будинках, де продано підвали, дахи течуть, цегла падає, стіни тріскаються. Ну, що ж, на все грошей не вистачає!
Нещодавно на нашій вулиці знімали кіно. Весь хідник був захаращений апаратурою. проводами, усіляким кіношним мотлохом, так що ми ледве могли проштовхатися до своїх домівок, зауваживши гостям, що не завадило б і про людей подбати, які тут живуть. У відповідь почули: «А в Україні вже давно людей немає».
Ми обурились, а згодом подумали а й справді. якщо ми призвичаїлися до того, що на нас не зважають, уживаємось з тими, хто нас обкрадає, обдурює, то хто ми?
Мешканці Подільського району
О проекте сайта ОСМД (ОСББ, кондоминиум, ЖСК, ЖБК, ТСЖ)
20.03.2010 01:00 Автор: Кий Олег
Я руковожу своим ОСМД (ОСББ) с 2006 года. Не так давно! Хотя организацией условий жизни и быта моего дома и двора
начал заниматься значительно раньше, минуя домкомы, так на общественных началах, просто не мог пройти мимо.
Если бы мне кто-нибудь сказал в 2005 году, что я буду управдомом, так я себя за глаза в шутку называю,
я бы рассмеялся и обязательно представил себе управдома из «Нашей Раши».
Любой человек, желающий изменить жизнь вокруг себя к лучшему, обретает особый внутренний штифт,
который позволяет быть устойчивым к трудностям и зачастую творить чудеса, замечаемые, как правило,
близкими и посвященными в трудности этих проблем людьми.
Для меня управления ОСМД является хобби, не основной работой. Любое хобби требуется совмещать с основной работой и буднями нашей непростой жизни.
Как любому руководителю, мне приходилось встречаться с неприятными вещами, такими как подозрительность,
беспочвенными обвинениями в нечистоплотности, откровенными саботажами и т.п. Природа некоторых людей,
к сожалению, так устроена, что им проще опуститься к таким действиям, разрушить замечательные идеи,
достижения и жить в помоях, чем признаться, что они уже сегодня получают те или иные дополнительные блага,
которые они должны хотя бы небольшими своими взносами поддерживать и компенсировать.
Но если принять существование таких людей как неизбежность и научиться их действия нейтрализовать,
а себя научить «не брать дурного в голову», оказывается, что не все так плохо и просвет на горизонте
начинает проясняться и, в конце концов, один «солнечный день» начинает сменять другой.
И вот большинство людей начинает признавать твои заслуги, а с тем приходит и уважения твоего труда,
голоса неприятелей затихают, и жизнь руководителя дома становится приятной, мотивированной, осмысленной и наполненной...
Прочитати повністю можна на сайті osbb.kiev.ua.