Грушанка (Pyrola), род. Вересові (Ericaceae).
Для розпізнавання виду (можливі Грушанка круглолиста, мала чи середня) необхідне уважне дослідження квітки, чого поки що зробити не вдалося. Справа в тому, що ця рослина легко помітна у холодний (але безсніжний) сезон, коли на фоні пожухлої трави та листя вона виділяється своїми вічнозеленими приземкуватими пагонами, схожими на однорічні сіянці груші або яблуні. Деякі з них також несуть плоди – п'ятигранні коробочки із дуже дрібним насінням. Улітку ж, на фоні буйних трав, помітити грушанку малоймовірно. Квіти грушанки також дещо схожі на грушеві.
Дрібність насіння грушанки приводить до того, що її проростки занадто слабкі для самостійного розвитку та потребують отримання харчування від грибів, вступаючи з ними у симбіоз. Доросла рослина зберігає залежність від грибів частково. У нашому лісі ростуть і родичі грушанки із аналогічними властивостями – наприклад, зимолюбка зонтична; а під'ялинник звичайний і взагалі розучився харчуватися сам, а залежить від грибів усе своє життя.
Грушанка – лікарська рослина. Настій сухої трави, зібраної на початку цвітіння, застосовують при захворюваннях сечовивідних шляхів, безплідді; протипоказання – гіпотонія та підвищена схильність до тромбоутворення. Бактерицидна дія подібна іншим препаратам із плодів та листя рослин род. Вересових – журавлини, чорниці, брусниці. Але навряд чи можна рекомендувати комусь збирати грушанку з цією метою – росте її у нас мало, а дія – неяскраво виражена.