Груша (Pyrus), род. Розоцвіті (Rosaceae).
Широко розповсюджені культурні дерева в місті та дикі у лісі. Лісові – дуже різноманітні за розміром, кількістю та смаком (твердістю, терпкістю) плодів. Якщо поталанить, можна знайти дуже непогані; але, здається, кожного року такий пошук слід проводити заново, оскільки вдалими виявляються різні дерева в різні роки. Наприклад, одне з дерев, що у серпні 2012 дало величезний урожай, у 2013 році навіть не цвіло – "відпочивало".
Груші мають закріплюючу, дезинфікуючу, сечогінну, протикашлеву і жарознижуючу дію. Плоди дикорослої груші (а в певній мірі – і культурної) у свіжому ствні на смак бувають приємні лише на окремих деревах, часто лише після того, як полежать два-три місяці. По закінченні цього часу в них зникає частина крохмалю, перетворюючись на цукор; відбувається часткове руйнування дубильних речовин (що обумовлюють твердість і терпкість). Саме через ці речовини людям із навіть найменшими проблемами травлення бажано вживати плоди з обережністю, не комбінуючи їх із важкою їжею чи водою, а деякі сорти – злегка вареними.
Слід також мати на увазі, що, нажаль, за вмістом корисних вітамінів і мінералів груші (як і яблука) у кілька разів поступаються більшості фруктів і тим більше ягід.