Костяниця (Rubus saxatilis), род. Розоцвіті (Rosaceae).
Найбільш приземкувата з видів роду Rubus, що ростуть у Києві. Далеко не всі знають про наявність цієї ягоди у лісі, оскільки, на відміну від ожини та малини, костяницю майже ніколи не вирощують у культурі та не продають на ринках. Її ягоди за кольором і формою близькі до малини, але зернятка у кілька разів крупніші, а їх кількість у групі – набагато менша (як правило, 2-7). При збиранні ці плоди зазвичай розсипаються на окремі зерна. Також вони схожі на зерна гранату. Смак ягоди – кислий і без яскраво вираженого аромату. Любителі з'їсти багато костяниці навряд чи знайдуться, тим більше що кісточки її досить набридливі – надто малі, щоб випльовувати; надто великі, щоб ковтати; і надто тверді, щоб розкушувати.
Тим не менш, ця ягода не поступається іншим за користю, і цілком спроможна стати частиною різноманітного літнього меню. Невисока популярність костяниці пояснює пробіли у відомостях про її хімічний склад. Але вона фігурує у багатьох рецептах народної медицини, направлених на вітамінізацію та загальну підтримку організму. Слід лише уникати кулінарних рецептів з костяниці, що неминуче рекомендують гігантські кількості цукру для того, щоб перебити її кислий смак – такі домашні заготовки можуть тільки нашкодити.