Буркун (Melilotus), род. Бобові (Fabaceae).
   Вздовж міських доріг зустрічаються два види – Буркун білий (Melilotus alba), з білими квітами, та Буркун лікарський (Melilotus officinalis) – з жовтими.
   Аналогічно буркуну білому, цей вид також є чудовим медоносною та кормовою рослиною. Імовірно, до його складу входять менші концентрації токсичних чи сильнодіючих компонентів, тому лікарське застосування його ширше (що відображено у видовій назві). Зустрічаються навіть рецепти по застосуванню чаю чи салату з невеликих кількостей молодих пагонів і суцвіть буркуну лікарського без особливих медицинських показів, просто заради духмяного аромату.
   У науковій медицині використовують верхівки рослин з квітками та листям. Буркун рекомендують застосовувати як протисудомний і серцево-судинний засіб; для лікування ревматизму, неврастенії, мігрені, в клімактеричному періоді; для пом'якшення наслідків променевої хвороби.
   При неправильному висушуванні у сиру погоду, навіть при незначній появі плісняви – у буркуні різко виростає кількість антикоагулянту дикумарину, цінні ліки перетворюються на отруту, що загрозливо знижує згортуваність крові.

---