День пам'яті та примирення
8 та 9 травня в останні роки стають днями примирення всередині українського суспільства. З кожним днем все менше і менше живих свідків тих днів і подій – носіїв історичної пам'яті...
Мабуть, допоки серед нас буде жити останній ветеран тієї жахливої війни, нам не слід відмовлятися від святкування Дня Перемоги 9 травня. Для тих, хто справді на собі відчув усі тяготи і перемоги Другої світової – цей день на все життя залишатиметься водночас гірким, радісним, трагічним і величним. І вшанувати їх подвиг саме 9 травня – це щонайменше, що може зробити влада.
А для нас із вами – сучасників та підростаючого покоління, варто доєднатися до європейської спільноти, котра саме 8 травня вшановує Victory in Europe Day, бо ж саме саме 8 травня 1945 року о 23:01 за європейським часом набула чинності капітуляція нацистської Німеччини.
Тому на найближчі роки, на мій погляд, 8 і 9 травня мають стати єдиним Днем. Днем Перемоги та пам'яті, примирення і справедливості, віри і торжества Добра над злом.
А ще у ці дні корисно згадувати історію та її уроки, щоб не повторювати її помилок. Колись нас вчили, що не було Другої світової, а була лише окремо взята Велика Вітчизняна війна СРСР проти нацистської Німеччини. З огляду на офіційні сьогоднішні документи є ризик, що наших внуків вчитимуть, що не було ніякої агресії Росії, а була лише антитерористична операція на сході. Між ким і ким?
Наших батьків вчили не помічати фактів, що Друга світова почалася саме після поділу Польщі між Німеччиною та СРСР. Що буде написано в підручниках наших онуків про Крим?
І наостанок, ніколи не забуваймо, що скільки б нас – людей Землі – не намагалися розділити грошима і стінами, політиками й ідеологіями, війнами і зрадами, а ми живемо і кожен несемо особисту відповідальність за посіяне зерно зла, ненависті, недовіри, брехні і розбрату...
Потрібно пам'ятати і вчити всі уроки минулого, але жити майбутнім. Кожній війні колись приходить кінець... Доземний уклін живим захисникам нашої Батьківщини і вічна пам'ять загиблим...
Слава Україні!