Головна сторінка сайту Список рослин 

Ця ж стаття: in English, на русском Монітор розквітання 

Глечики жовті (Nuphar lutea)

   Глечики жовті (Nuphar lutea), род. Лататтєві (Nymphaeaceae).
   В озерах, що ланцюгом тягнуться вздовж русла р. Дарниця, глечики не знайдено жодного разу. Можливо, їм не підходить слабка течія, яка на літні місяці зупиняється зовсім. Однак у більшим за розміром водоймах Північної та Центральної України глечики дуже поширені. Напевно, найближче до ДВРЗ місце, де їх можна побачити – Русанівська набережна й канал. Ареал рослини охоплює переважну частину помірного поясу Євразії.
   Багаторічна водна рослина. Листя поділяється на підводне (ніжне й тонке) та плаваюче (потужне, здатне терпіти річкові хвилі та перепади рівня води). Плаваючі листя й пагони містять повітроносну тканину (аеренхіму), яка також полегшує газообмін при фотосинтезі та диханні.
   Те, що здається пелюстками глечиків – насправді жовті чашолистки, яких зазвичай п'ять. Вони захищають вміст квітки від бризок води, закриваються при непогоді й на ніч. Справжні 13-15 пелюсток (короткі, вироджені) утворюють коло всередині.
   Іноді доводиться чути, мовляв, глечики жовті, розростаючись, засмічують водойми. Насправді ж вони їх скоріше очищають! Ця рослина не дає розмножуватися синьозеленим водоростям, попереджаючи "цвітіння" води. Пригнічує вона й життєдіяльність багатьох найпростіших – амеб, інфузорій. Так що вода в місцях зростання глечиків, напевно, чистіше й безпечніше, ніж там, де їх нема.
   Глечики, латаття й лотоси являють собою відокремлену гілку еволюції квіткових рослин, що походить від давніх предків (магнолієвих). Вони виокремилися ще до розділення на класи однодольних та дводольних, тому серед систематиків немає єдності, до якого з них віднести дану групу рослин, чи взагалі розглядати її окремо.
   Незвичайний і хімічний склад глечиків – широкий спектр їх алкалоїдів практично не має аналогів у рослинному світі. Вони зумовлюють отруйні властивості рослини, в тому числі для людини. Однак для хвороботворних та паразитичних організмів – бактерій, грибків, найпростіших (трихомонад і лямблій), патологічних (ракових) клітин, а також деяких комах (тарганів) їх токсичність виражена набагато сильніше, що дозволяє застосовувати глечики при різних захворюваннях у помірному дозуванні. Також має протизаплідний ефект.
   Заготівля кореневищ глечиків – медицинської сировини – являє собою дуже трудомісткий процес. Збирати рослину треба у воді, прикладаючи величезні зусилля для вилучення кореневища, яке кріпко тримається корінням, що вросло у дно водойми. До того ж, з 10 кг свіжих очищених і відмитих кореневищ після сушки залишається лише 1 кг сухої сировини.
   Багаті на крохмаль кореневища глечиків можуть вживатися в їжу. Їхня отруйність повинна бути знешкоджена за особливим рецептом – очищені кореневища подрібнюють у м'ясорубці (або розмелюють у борошно після висушування), і як мінімум тричі заливають надлишком води на кілька годин, потім зливають. Після цього їх піддають довгій кулінарній обробці. Навіть після цих дій залишкові антипаразитарні й токсичні властивості можуть зберігатися.

Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea) Глечики жовті (Nuphar lutea)