Гадючник звичайний, шестипелюстковий, балабан (Filipendula vulgaris), род. Розоцвіті (Rosaceae).
Може рости на галявинах та узліссях, у місті на газонах (наприклад, на подвір'ї поліклініки по вул. Рогозівській). Перисте листя можна з першого погляду сплутати з деревієм. Розтерши шматочок листа, легко відрізнити ці рослини - на відміну від деревію, листя гадючника не містять такої кількості гірких ароматичних речовин. Цвіте раннім літом, і тоді будь-яка подібність до деревію зникає. Однак лише небагато з рослин даної місцевості цвітуть - більшість залишається у вегетативному стані.
Багаті на крохмаль кореневі бульби їстівні. У якості лікарського засобу використовують підземну частину гадючника, яку заготовляють восени. Рослина має в'яжучу і сечогінну дію, її застосовують при запаленнях слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, нирок і сечовивідних шляхів. Містить багато аскорбінової кислоти й саліцилатів (природні аналоги аспірину, що знижують згортуваність крові). Протипоказаний при закрепах, гіпотонії, вагітності. Багато людей можуть мати підвищену чутливість до саліцилатів або інших активних компонентів рослини.
Українська назва роду пов'язана з тим, що деякими видами гадючника намагалися лікувати від укусів гадюк (тобто не означає його власної отруйності).