Спаржа, холодок, аспарагус (Asparagus), род. Холодкові (Asparagaceae).
Іноді цю рослину можна побачити як декоративну на квітниках. Зрідка трапляється й у лісі, можливо, випадково занесене туди людьми. Характерний вигляд рослини (що викликає асоціації з хвойними або хвощами) пояснюється тим, що листя у неї недорозвинуті, а їх роль виконують надзвичайно розгалужені тонкі пагони (кладодії).
У кінці травня – червні більш товсті пагони вкриваються невиразними квіточками, які швидко змінюються на зелені плоди – ягоди. В кінці літа ці плоди дозрівають та стають яскраво-червоними. Вони отруйні, і тут умісно згадати про родинні зв'язки холодка з конвалією, веснівкою та купиною.
Спаржу застосовують у дієтичному харчування. Дуже низька калорійність сполучається в ній із повноцінним набором амінокислот (білків), вітамінів та мінералів. З неї готують страви у вигляді салатів, супів, що рекомендують при захворюваннях печінки, нирок, при подагрі, цукровому діабеті, набряках, та для стимуляції апетиту. Для цього використовуються тільки дуже молоді пагони (іноді навіть такі, що ще не вийшли з ґрунту). Отже, дика спаржа-холодок для цього навряд чи буде придатна – ми маємо змогу її помітити надто пізно. Крім того, не всі види холодка їстівні (а їх налічується кілька десятків). У будь-якому випадку, переїдати цього рідкісного овоча не варто – адже спаржа містить певні кількості речовин, що подразнюють травний тракт, а сеча може набути неприємного запаху.