Льон (Linum), род. Льонові (Linaceae).
Широко культивована рослина, хоча також відомі десятки диких видів. Останні у нас не зустрічаються, тому побачити льон можна в якості декоративного, на квітниках, у травні-червні. Насіння, що продається на ринках як харчовий продукт, легко проростає та перетворюється у квітучі рослини – щоправда, не завжди такі ж яскраві.
Культурний льон поділяється на два сорти – високорослий, малогіллястий, для отримання волокна; і кущовий (олійний), із великою кількістю квітів, для отримання насіння.
Насіння льону та продукти з них відомі своїми лікувальними та кулінарними властивостями. Користуватися ними слід з певною обережністю: віджата з насіння олія, та й саме насіння у теплі та на світлі швидко псуються – прогіркають та окиснюються. На смак це не завжди відразу помітно, але вживання такої простроченої олії різко збільшує концентрацію в організмі вільних радикалів – речовин, що сприяють прискореному старінню та іншим неприємностям. Краще за все ніколи не піддавати нагріву льняну олію та насіння, зберігати їх у холодильнику чи навіть морозилці. Ще одна особливість – вміст у насінні ціаногенних глікозидів, аналогічно гіркому мигдалю – вони здатні виділяти синильну кислоту. За цією причиною насіння льону зазвичай не поїдається гризунами та іншими шкідниками. Пророщування, напевно, додатково збільшує вміст цих речовин.
Незважаючи на ці два недоліки, помірне вживання насіння льону зазвичай сприятливо впливає не здоров'я. Воно містить омега-3-жирну кислоту (ліноленову), яка відноситься до незамінних у дозуванні 1-2 г на добу. Крім того, компонентами насіння є повноцінні білки, вітамін B1, мінерали, слиз із м'яким послаблюючим та обволікаючим ефектом. Порцію насіння можна молоти на кавомолці та додавати в кашу, суп і т.д., але довго не зберігати. Рекомендується воно при підвищеному тиску, холестерині, запаленнях травного тракту, окремих гормональних порушеннях, проти лямблій та деяких інших паразитів.