Жовтяниця черговолиста (Chrysosplenium alternifolium), род. Ломикаменеві (Saxifragaceae).
Іноді трапляється у лісі – у густих заростях вздовж залізниці, ближче до с. Княжичі (див. карту).
Квіти у рослини досить непоказні. З'являються вони у квітні-травні. Завдяки зеленуватому відтінку їх важко відрізними від оточуючого листя, хоча великі скупчення рослин виглядають досить яскраво, особливо на сонці. Рідкісність рослини ускладнюється ще й тією особливістю, що вже невдовзі після цвітіння вона стає непомітною серед підростаючих трав. А після дозрівання насіння, у червні, надземна частина відмирає повністю, отже життя до наступної весни продовжується лише у підземному кореневищі. Звідси народна назва жовтяниці - "місячиха-трава".
Російська назва "селезіночник" пов'язана з повір'ям про те, що рослина допомагає при захворюваннях селезінки – важливого кровотворного органу людини. Українська "жовтяниця" аналогічним чином походить від спроб застосування проти однойменної печінкової хвороби, тим паче що сама квітуча рослина забарвлена у жовтий колір. Ось тільки (як і у випадку з печіночницею) сучасні дослідження не підтверджують даних лікувальних якостей. Настій трави жовтяниці також застосовують як протизапальний та відхаркувальний засіб, і для промивання гнійних ран. Рекомендують і як компонент весняних вітамінних салатів. Заготівлю трави слід проводити в пору цвітіння, до утворення насіння. Адже насіння жовтяниці отруйне.