Щавель (Rumex), род. Гречкові (Polygonaceae).
Щавель кислий (Rumex acetosa). Росте в лісі у відносно сонячних місцях.
Молоде листя їстівне, хоча співвідношення їх користі та шкоди неоднозначне. Існує чимало їстівної зелені, але чомусь саме на щавель часто звертають увагу та навіть вирощують спеціально – можливо, завдяки оригінальному кислому смаку. Але смак цей зумовлений досить шкідливою щавлевою кислотою, хоча й не тільки нею, а також і цілком безпечною лимонною. Шкода щавлевої кислоти багатогранна: вона зв'язує кальцій, перешкоджаючи його засвоєнню; відкладається у вигляді солей кальцію в нирках; місцева подразнююча дія на слизові оболонки рота та травного тракту.
При цьому зустрічаються дві протилежні думки:
1) "сира щавлева кислота – органічна і тому не шкідлива, а навіть чимось корисна, а ось варена – мертва і викликає відкладання солей!";
2) "треба обов'язково варити продукти, що містять щавлеву кислоту, щоби вона зв'язалася з кальцієм при термообробці та знешкодилася".
Висновок – наука поки безсила сказати щось конкретне з цього приводу. Краще просто не налягати на такі продукти без необхідності.
Серед корисних властивостей щавлю – велика кількість вітамінів C, E, білків і мінералів; стимуляція травлення та роботи печінки.
Інші види з крупним, широким листям – взагалі неїстівні. Це щавель кінський (Rumex confertus)…
…А також щавель прибережний (Rumex hydrolapatum), що росте вздовж берегів річок і озер.
