Пшінка весняна (Ficaria verna), род. Жовтецеві (Ranunculaceae).
   Вирощується на клумбах міста, іноді цілком вкриває ґрунт. Зустрічається і в окремих районах лісу, найбільш масово – в околицях дамби через р. Дарниця на шляху до с. Рибного. Ця рослина має ряд рідкісних особливостей, серед яких мінливість числа пелюсток (найчастіше їх від 8 до 12, замість сталих чисел 4, 5 або 6 для більшості інших рослин); фізіологічна незрілість насіння, яке дозріває після опадання ще багато місяців; легкість розмноження з бруньок і кореневищ.
   Рослина має сечогінну, протизапальну, легку послаблюючу, знеболюючу, ранозагоюючу дію. Отруйна, хоча в значно меншій мірі, ніж споріднені їй жовтець, сон, сокирки і клематис. Є рецепти салатів із листя пшінки, хоча вони протирічиві – то говориться, що вони їстівні тільки дуже молодими, то – навпаки, тільки після відцвітання, то – що сирі завжди трохи отруйні, а ось при варці вони знешкоджуються. Висновок – краще з ними не ризикувати.

---