Софора японська, стифнолобіум (Styphnolobium japonicum), род. Бобові (Fabaceae).
Дуже поширена на півдні України, і ще більше в Криму – там з неї часто складаються цілі лісополоси та парки. Інші види роду софора – трави, тому даний вид нещодавно виділено в окремий род стифнолобіум. У нас знайдено тільки одне деревце на вул. Волховській.
Листя дерева нагадують робінію (білу акацію), але листочки не овальні, а злегка загострені. Колючок немає. Цвітуть і плодоносять софори раз на два роки, хоча складається враження, що у випадку достатньо теплого літа вони можуть робити це і кожен рік. На суцвіттях – волотях протягом липня-серпня змінюються недовговічні квітки з помірним солодкуватим ароматом, на місці яких швидко з'являються плоди, що не мають аналогів за формою серед наших рослин – зі звуженими перетяжками поміж чіткоподібними здуттями з насінинами. Вони зберігають соковитість усю осінь та зиму, і а місцях поширення софор іноді стають основною їжею деяких перелітних птахів.
Лікарською сировиною є нерозкриті квіткові бутони та плоди софори японської. Основним їх діючим інгредієнтом є рутин – флавоноїд, так званий вітамін P, ефекти якого, на відміну від більшості вітамінів, при дослідженні погано відтворювалися, коливалися від значних до дуже слабких. Відомо лише, що він взаємно посилює дію вітаміну C, зменшує крихкість капілярів, тиск і згортуваність крові, тому застосовується при серцево-судинних і шкірних захворюваннях, виразках, деяких інфекціях.
Рослина містить певні отруйні речовини, завдяки чому рідко страждає від шкідників. У прийнятому дозуванні спиртова настоянка не викликає негативних наслідків, але все ж потребує обережного поводження.