Верба (Salix), род. Вербові (Salicaceae).
Має багато різних видів, складних для розпізнавання. Звичайні верби усю зиму стоять з напіврозкритими пухнастими бруньками, напоготові до першого квітневого тепла, коли вони розквітають жовтими та зеленими сережками (які поділяються на чоловічі та жіночі). Бавовняно-пухнасті плоди дозрівають у одних видів уже в травні, у інших – тільки восени, зберігаючись до зими.
Кора (а іноді й листя чи бруньки) верби застосовується у вигляді відвару як жарознижуючий, в'яжучий, кровозупинний, протизапальний, жовчогінний, сечогінний та глистогінний засіб. З кори ще у 1828 році німецьким професором Бюхнером був отриманий глікозид саліцин, що легко перетворюється на саліцилову кислоту. Пізніше хіміки синтезували аспірин, що має аналогічну дію, але зручніший у застосуванні. Саліцилати розріджують кров та зменшують небезпеку тромбів, а також перешкоджають утворенню простагландинів – гормоноподібних речовин, що задіяні у виникненні запалення та болю. Передозування саліцилатів може викликати подразнення шлунку, а зрідка – небезпечний синдром Рейе у дітей при інфекціях.