Соняшник однорічний (Helianthus annuus), род. Складноцвіті (Asteraceae).
   Іноді зустрічається на вулицях міста, вздовж приватних будинків. Безумовно, це не можна порівняти з величезними масштабами вирощування соняшника по всій країні.
   Ще пару сотен років тому про цю рослину мало хто знав, а тепер розмах виробництва його насіння й олії вражає. При цьому ще й заявляють, що цих продуктів потрібно вживати якомога більше, доводячи це наявністю у них незамінних речовин (вітаміни B1, B6, E, мінерали – селен, цинк, а в насінні – повноцінні білки), і лише іноді застерігаючи про шкоду надлишку жирів і схильність до накопичення важких металів (кадмію). Незважаючи на всі ці корисні фактори, рівень здоров'я населення приходить у занепад – отже, щось тут не так…
   Зараз усе більше з'являється досліджень, за якими надмірне (тобто, більше 1 ложки на день) вживання поліненасичених жирів – дуже неприродне, і з часом веде до раку, діабету, ожирення, передчасного старіння, тромбозу, артриту, хронічної втоми та імунодефіциту. Ці жири швидко окиснюються, викликаючи утворення вільних радикалів, на боротьбу з якими організм витрачає навіть більше вітаміну E, ніж та його нібито велика кількість, що містилася в олії. І саме у соняшнику дуже багато таких жирів (лінолевої кислоти). Особливо небезпечно смажити на такій олії чи їсти смажене насіння. Більш-менш можно виправдати лише проростки цього насіння у зимовий період, коли свіжу зелень дістати складно. Соняшникову олію вчені наполегливо рекомендують тим, хто не байдужий до власного здоров'я, замінити на оливкову та кокосову, які містять набагато менше небезпечної лінолевої кислоти.
   Настій з квітів та листя соняшника використовують при лихоманці, мігрені, невралгіях і кропивниці, проріазі, хворобах нирок, поганому апетиті.

---