Гледичія звичайна, колюча (Gleditsia triacanthos), род. Бобові (Fabaceae).
   Звичайне дерево для півдня України, тоді як у Києві зустрічається рідко. Власне на ДВРЗ гледичії немає жодної, найближчі – в районі м. Лісової (див. карту). Крім того, є плодоносні дерева у Ботанічному саду ім. Фоміна та в Експоцентрі. Є досить високим деревом із довгими та товстими колючками (які стричать навіть із стовбура, розгалужуючись багаторазово за роки існування).
   У медицині використовується алкалоїд триакантін, що входить до складу листя (має спазмолітичну дію на органи з гладенькою мускулатурою, розширює судини, знижує артеріальний тиск, стимулює дихання). Найбільш багате алкалоїдами (до 1% на суху вагу) молоде листя, що тільки-но розпустилося. Відомі випадки смерті людей від отруєнь гледичією. В той же час, м'якоть плодів солодкувата, і вважається їстівною (очевидно, лише у дуже невеликих кількостях). Принаймні, плоди є найменш отруйною частиною рослини. Восени стиглі та опалі плоди створюють навколо рослини специфічний приємний кислуватий аромат.
   Цікаво, що крупне насіння гледичії неможливо проростити без вкрай жорсткої обробки – окропом чи сірчаною кислотою. У природних умовах вони пристосовані лежати багато років, омиватися численними теплими дощами (на півдні США), допоки їх оболонка не розм'якне.

---