Горіх волоський (Juglans regia), род. Горіхові (Juglandaceae).
   Велика кількість дерев росте в місті (шкода, що ніхто не посадив таку корисну рослину в лісі). Більшість рослин дають досить низькосортні плоди – дрібні або з твердою шкаралупою. Але й це непогано, адже Київ близький до північної межі такої поширеності горіхів, а в трохи холоднішому кліматі вони можуть пошкоджуватися морозами чи не встигати дозріти за літо.
   Цвіте в кінці квітня; чоловічі суцвіття-китиці та жіночі міні-горішки показани на фотографіях.
   Стиглі плоди – досить насичена їжа, хоча для багатьох занадто важка. Тому зазвичай рекомендується вживати близько 30 г горіхів на день, і принаймні не більше 50 г. Не варто заготовлювати чищені ядра заздалегідь (якщо тільки не вдалося залишити їх непошкодженими) або піддавати нагріванню, оскільки окиснені поліненасичені жири, що утворюються в обох випадках, приносять чималу шкоду. Зрілі, висушені горіхи варто замочувати за півдня до того, як з'їдати. При цьому вони помітно розбухають і набувають ніжного смаку, а вода, в якій вони лежали, стає бурою з райдужними розводами, забираючи в себе зайву гіркоту та інгібітори. Нестиглі горіхи (у червні) – концентроване джерело фітонцидів і вітамінів, використовуються як лікарська сировина.

---