Культивовані декоративні гвоздики в основному відносяться до виду Г. бородата або турецька (D. barbatus).
Менш пишні лісові квіти – ймовірно, Г. Борбаша (D. borbasii), Г. польова (D. versicolor) або Г. трав'янка (D. deltoides).
Що стосується корисних властивостей культурних чи дикорослих видів гвоздики, дізнатися про них не так уже й просто. Чому? Елементарний пошук видає сотрні результатів, що відносяться до гвоздики-приправи, чи ефірної олії, що з неї отримують. Але ж ці прянощі не мають жодного відношення до квітів, що ростуть у нас – це бутони тропічного дерева сизигіума ароматного! Нажаль, багато сайтів не вловлюють цієї відмінності, помилково стверджуючи, що "це не тільки красива квітка, а й корисні прянощі…".
Тим не менш, зустрічаються дані про використанні народною медициною квітів та трави і нашої місцевої гвоздики у боротьбі з безпліддям, кровотечами та застудою, а також що ці квіти їстівні (наприклад, як прикраса страви). Вирощування гвоздики нескладне – потрібні лише достатньо родючий ґрунт і сонце, або хоча б не занадто щільна тінь. Зазвичай вона цвіте на другий рік після посіву, після чого поновлюється самостійно з зимуючих пагонів, що стеляться по землі, а також з коренів та опалого насіння. Культивовані види:
