Берізка польова (Convolvulus arvensis), род. Берізкові (Convolvulaceae).
Злісний бур'ян. Вважається, що батьківщина берізки – Середземномор'я, але зараз вже важко стверджувати це з певністю, адже вона давно захопила більшу частину земної суші. У нас зустрічається в місті, вздовж доріг.
Отруйна, але деякі тварини (наприклад, свині) можуть нею харчуватися, але в інших (вівці, коні) великі кількості берізки викликають отруєння. У народній медицині трава й корені (рідше квіти й насіння) використовуються як послаблюючий, сечогінний, жовчогінний і гіпотензивний засіб, а також від астми та бронхіту. Рекомендується застосовувати у свіжому вигляді, оскільки при висушуванні лікарська активність суттєво зменшується. Передозування викликає нудоту, блювоту, пронос, зневоднення організму, порушення нервової діяльності, та вкрай небезпечне для вагітних.
У принципі, берізка досить декоративна, хоча значно поступається спорідненій іпомеї. Але, звичайно, через складність контролю краще її не вирощувати. Одним із засобів боротьби з берізкою є ретельна прополка, до початку плодоношення. Дана рослина здатна розмножуватися тільки насінням та кореневими паростками, тому важливо не залишати у ґрунті залишків коренів, а ось зірвані пагони без насіння вже нешкідливі, і навіть можуть використовуватися як мульча – вони мають корисний ефект проти пліснявих грибків. Якщо ступінь ураження ділянки берізкою значний – краще за все вкрити ґрунт чорною плівкою на довгий строк, хоча допоможе й звичайне мульчування соломою чи тирсою, а також витіснення іншими рослинами-сидератами. Хімічні препарати малоефективні – вони знищують тільки зелені рослини, але ще кілька років згодом берізка буде відновлюватися з насіння та коренів.