Книга “ДВРЗ” автора В.С. Приходька - це перша з книг, присвячених історії однойменної місцевості, розташованої на сході Києва. Популяризація книги не тільки серед місцевих мешканців, а й у масштабах Дніпровського району та міста в цілому матиме просвітницько-виховний вплив на читачів. Особливу актуальність книзі надає необдумана забудова околиць столиці, що несе загрозу їхній історичній самобутності.
Чи знаєте ви, що означає слово “ДВРЗ”? Спитайте киянина, і неодмінно отримаєте цілком конкретну відповідь - це околиця столиці України, населена “типочками в кепках”, які лузають “семки” та чигають на довірливих приїжджих, щоб полегшити їхні гаманці. І це ще буде, мовляв, не найгірший для гостей варіант! Хтось згадає, що саме там знімався відомий кліп до пісні Потапа і Насті “На раёне”. Залізничники скажуть, що це назва вагоноремонтного заводу. Хто служив в армії, додасть, що це назва Київського обласного збірного пункту призовників.
Щоб дізнатись, чи вірні всі ці відповіді, не обов'язково їхати на ДВРЗ. З 2011 року читачі мають змогу більше дізнатись про ДВРЗ завдяки книзі уродженця та мешканця цього мікрорайону, випускника місцевої школи №11, кандидата економічних наук Володимира Сергійовича Приходька.
Його книга, яка так і називається - “ДВРЗ” - вийшла в друк у жовтні 2011 року накладом у 1000 примірників. Обсяг видання - 152 сторінки з ілюстраціями. Епіграф до книги: “Мешканцям і працівникам ДВРЗ присвячується”.
Найбільший інтерес книга представляє для читачів-киян, які цікавляться історією рідного міста. Однак деякі питання, підняті в книзі, заслуговують на увагу ширших кіл читачів - представників різних верств населення. Це, зокрема, вплив великих підприємств на повсякденне життя поселень-супутників; взаємозв'язок між такими підприємствами та людськими долями; проблеми збереження самобутності історичних місцевостей.
Дарницький вагоноремонтний завод (ДВРЗ), який і дав назву місцевості, згадується майже в кожному з розділів книги. Це й зрозуміло, адже саме будівництво заводу поклало початок її заселенню. Промислово-житлова зона, яка межує зі Старою Дарницею, стала острівцем серед вирубаного на початку 1934 року соснового лісу.
Ще більше уваги, ніж заводу, автор присвячує людям - і працівникам ДВРЗ, і членам їхніх сімей та іншим мешканцям. Простою та зрозумілою мовою, із вкрапленнями іронії та добродушного гумору, Приходько розповідає і про тьотю Люсю, яка продавала морозиво, і про дільничного міліціонера Маценка, і про місцевий духовий оркестр та капелу бандуристів. А поряд з ними - про маршала Будьонного та поета Павла Тичину. Не забуває автор і про інші важливі аспекти життя ДВРЗ - транспорт, природу та екологію, архітектуру й побут. Книга добре проілюстрована, використані як заводські архіви, так і сімейні фотоальбоми.
Закінчується книга розповіддю про сьогодення мікрорайону ДВРЗ. За минулі роки він перетворився з острівця промисловості серед лісу на цінний заповідник довоєнної та повоєнної архітектури й природи серед урбанізованого Києва. Його самобутність незмінно приваблює фотографів та режисерів, які часто знімають тут фільми про радянський післявоєнний період.
Читайте книгу Володимира Приходька “ДВРЗ”!
Приїжджайте на ДВРЗ!